Информационная база Движения
создателей родовых поместий


Информационная база Движения создателей родовых поместий



Хорошие газеты
Родная газета Международная газета
"Родная газета"


Газета Родовое поместье Международная газета
"Родовое поместье"

Подписаться на рассылки
Подпишись на рассылку "Быть добру"
Рассылка для тех, кто совершенствует среду обитания: как сделать, чтобы всем было хорошо. А на Земле быть добру!

Рассылка группы Google "Быть добру" Электронная почта (введите ваш e-mail):

Рассылка Subscribe.Ru "Быть добру"
Подписаться письмом

Подпишись на рассылку "Движение создателей родовых поместий"
Рассылка для тех, кому интересен образ жизни на земле в гармонии с природой в своём родовом поместье. Родовое поместье – малая родина.

Рассылка группы Google "Движение создателей родовых поместий" Электронная почта (введите ваш e-mail):











Группы


















Самодостатнє життя на землі в гармонії з природою

Про ідею створення родового помістя ми познайомилися із серії книг Володимира Мегре, які часто ще називають «зеленими книгами» через їхнє зелене оформлення. Перша книга називається «Анастасія», решта дев’ять книг розвивають і доповнюють цю ідею із введенням в цікаву викладку минулого нашого народу, в яких заодно відкрито без прикрас обговорюється наше сьогодення і можливі варіанти майбутнього людей і Землі. Все залежить від дій кожного із нас. В книгах безліч цікавих художніх оповідок, паралельно філософських роздумів. Проте основна ідея – це Родове помістя, на якому мають жити сім’ї, Роди, адже сім’я являється основою країни. Здорова і самодостатня сім’я, відповідно така буде і країна.
Родове помістя – це що? В кожного можливо своя відповідь. Проте в книгах Володимира Мегре на це чітка відповідь: Родове помістя – це місце для життя, де має подобатися жити в першу чергу самим зачинателям помістя, місце, яке вони можуть побажати для подальшого життя своїм дітям, внукам, тобто Роду. В це місце з часом вони зможуть прикликати душі померлих своїх родичів із свого Роду і душі предків відгукнуться, будуть підтримувати жильців Родового помістя, втілюватися в наступних поколіннях. Такі Роди будуть жити вічно.
Розмір Родового помістя може бути різним, в залежності від бажань майбутніх поміщиків, стільки вони своїм енергетичним біополем можуть охопити і доглядати. Одних можуть задовольнити мінімальні розміри одного гектара, в інших площа може бути більшою.
Ми сім’єю також створюємо своє Родове помістя з осені 2005 року, назвали його «Медовий гай», є певні напрацювання і недопрацювання, успіхи і помилки. Чи маємо ми моральне право ділитися своїм досвідом з іншими? Як на мою думку, дещо зарання, адже не досягнуто повної картини, до якої ми йшли всі ці роки. Але наші сусіди-однодумці і практично всі, хто був у нас на нашому помісті, в захваті і говорять, що такого рівня на Україні ніде не бачили, тому людям потрібно показувати, як наглядний приклад для наслідування і ділитися своїми знаннями і уміннями. Тому, щоб не втомлювати читачів, постараюся максимально коротко висловитися по темі самодостатнього життя на землі, як я це розумію.
Повторюся іще раз: Родове помістя – місце для життя, адже давно доведено, що рослини це живі організми і вони чуйно реагують на почуття і емоції людей, які контактують або живуть поряд із ними. Коли з рослинами спілкуються і садять їх з любов’ю, то формується Простір Любові. У Родове помістя приходить Енергія Любові, яка залишається в живому просторі. Людину формує навколишнє середовище і чим досконаліше оточення, відповідно досконаліша людина. Природне живе середовище це складне утворення з безліччю зв’язків, які взаємно впливають один на одного. 
Звісно, складно уявляється гармонічне життя людини на землі без саду, дерев. Але в Родовому помісті для злагодженого життя неодмінні не просто дерева або сад, кращий варіант – це лісосад. Адже лісосад – це повторення природної екосистеми або природного середовища. З лісосаду можна мати весь набір необхідних продуктів для збалансованого здорового харчування людини: фрукти, ягоди, горіхи, овочі. Всі необхідні продукти в лісосаду прекрасно ростуть на самих деревах, під покриттям дерев, як частковим, так і повним, на узліссях, галявинах. Про лісосади наразі є дуже багато інформації і вся вона заслуговує на увагу. Тож свій прийнятий варіант кожний вибере сам, в залежності від кліматичних природніх умов. Загалом, рукотворний лісосад – це вдале поєднання різноманітних деревних і трав’яних рослин в залежності від їхніх біологічних властивостей. Тобто, в лісосаду не може бути монокультура певних садових або лісових рослин, якщо й можуть створюватися ділянки рослин одного виду, то – не великих обсягів, а з часом в оточенні біологічного різноманіття природа сама добавить недостатні елементи. Садові плодово-ягідні культури в основному потребують значного сонячного освітлення, проте серед них існує і чимало тіне-витривалих або й тіньолюбних, яким більш комфортне розташування в другому ярусі під більш високими деревами.
А чи можливе повноцінне самодостатнє радісне життя на помісті, якщо один із зачинателів Родового помістя буде з’являтися час від часу? А основний період свого життя проводити в зароблянні грошей десь на якійсь РАБоті? Багато хто заперечить, що ні, не основний час, а лише тимчасово, проте, тимчасове часто переходить в звичне постійне. В кожного своя відповідь і своє бачення на це, я б сказав оправдання своїх певних дій, чому він не може жити із своєю сім’єю на помісті з радістю і в гармонії з початку його створення. Так, я не обмовився, саме оправдання, а не пояснення якоїсь причини, тому що причини як такої не існує, причину і оправдання находить кожний сам, хто не може або не хоче виконувати взяте особисте зобов’язання або вибраний спосіб життя, назвати можна по різному. Про це влучно сказав російськи поет Едуард Асадов в своєму вірші:
В любых делах при максимуме сложностей
Подход к проблеме всё-таки один:
Желанье – это множество возможностей,
А нежеланье – множество причин.
Адже більшість, прочитавши книги Мегре, надихнулися ідеєю створення Родового помістя. Згадаймо, як освідчувався Радомир своїй обраниці Любомилі: «З тобою, прекрасная богиня, створити міг би я Любові простір на віка». Згадаймо й відповідь її: «Тобі я допомагати готова в творінні великім». Тож, кожний чоловік або юнак мав би із самого початку так же, як і Радомир перед створенням власного Родового помістя освідчитися своїй богині, обраниці, дружині в своєму намірі творити Простір Любові у Родовому помісті. Проте, намір цей мав бути осмислений і усвідомлений. Чоловік має не лише мати бажання жити в помісті або ж просто змінити звичний спосіб життя, в якому певною мірою розчарувався, а й відчувати в собі сили для творення. Звісно, його половинка також має дати відповідь схожу до відповіді Любомили. Адже без підтримки і надихання на творення чоловік досить швидко може вичерпати свої фізичні і духовні сили. Не дарма ж дружину називають половинкою, лише вдвох вони одне ціле, лише за підтримки дружини чоловік може «гори перевертати» і бути постійно повний сил.
З часу ознайомлення з «зеленими» книгами пройшло вже більше двадцяти років. За цей час створено багато Родових помість і поселень, в яких живуть щасливі сім’ї. Але одночасно відомо чимало випадків, коли пари або одинокі беруть землю під Родове помістя, а потім по різних причинах покидають земельну ділянку, яку встигли назвати Родовим помістям, прикипіти до неї душею, приручити і її до себе і – покинути. Повірте, це боляче. Боляче і тим, хто покидає, боляче і Землі. Адже Земля жива, вона має такі ж почуття, як і ми. Земля – це наша Мати, ми її діти. Але, коли ми беремо під свою відповідальність ділянку землі, ми вже як Творці уподоблємося Богу і це вже наше творіння або дітище. Тому взяти і потім кинути, це рівносильно, як народити дитину і покинути. Багато, хто покидає землю через певне зубожіння, а основна причина цього – не було чіткого плану, розуміння життя на землі, не зуміли навчитися жити на землі, не до кінця усвідомили свої цілі і бажання. 
Тому перш, чим виконувати реальний і вирішальний крок, обов’язково необхідно кожному зважувати всі свої бажання і можливості. Адже інколи в нас буває стільки різних бажань в житті, що потім виявляється на землі не вдається втілити більшість із них. Можливості, звісно у всіх нас різні, тому також маємо розуміти: за що ми беремося. Як сказала Анастасія, перш чим починати якусь справу, переконайся, що бачиш її виконання в деталях від початку і до завершення.
Життя на землі в Родовому помісті прекрасне і все, що про це описано Володимиром Мегре, дійсно так. Але це необхідно зрозуміти, осягнути і в це потрібно повірити, а для цього для початку уважно прочитати всі книги, а ще краще зробити для себе певні виписки, тому що наш час досить метушливий і швидкоплинний, а поточні щоденні буденні події наші думки і рішення інколи відсовують в далекі закутки пам’яті.
Особисто я, коли прочитав ці книги, знайшов себе, знайшов підтвердження своїх давніх планів і мрій. Одразу почав діяти. Дружина підтримала мене в цьому. Пізніше почав зустрічатися із однодумцями або людьми, які також прочитали зелені книжки. Але між ними були й такі, які досить скептично віднеслися до ідей, викладених Володимиром Мегре, висловлювали свої сумніви і невіру, тому я перечитав книги повторно більш детально. Переконався, ніяких утопічних ідей, з кращою інструкцією для повноцінного гармонійного і самодостатнього життя людини поки що не знайомий.
Ми розпочали освоювати свою ділянку землі під Родове помістя восени 2005 року, за час, який минув ми досягнули певних успіхів: на помісті шумлять лісові і плодові дерева, вже відчувається екосистема, яка все менше потребує додаткової уваги, як на початку. Чимало виконано, але картина нашого помістя іще не сформована до тої, яку ми уявляємо, тай удосконалювати її можна вічно. На сьогодні це вже не просто ділянка землі, це самодостатнє місце для життя сім’ї, Роду. Звісно, в нас був свій шлях до цього, свої спроби, свої помилки. Створення Родового помістя – це індивідуально власна справа кожного і свій прийнятний лише йому варіант. Проте, в нас є певні напрацювання, а хтось покинув іще в зародку, хтось починає сьогодні, а в розпачі від почутих розчарувань інших. Тому ділюся власним досвідом, а приймуть його ті, кому буде цей варіант до вподоби. Адже є багато інших пропозицій, які по своєму їх хвалять і пропонують іншим. Я згоден із ними, всі вони заслуговують на увагу і вивчення, а приймати рішення буде кожний сам, як кому краще.
Навесні 2006 року покинув державну роботу, пробував короткий час (до двох тижнів навесні і три місяці взимку) підзаробляти в Києві, але зрозумів, такий шлях відволікає і не приведе до намічених цілей. Раз узявся за землю, нею й потрібно займатися і жити так, як задумав. Не все виходило гладко, але до старого способу життя не повернувся. Досить влучно сказав Альберт Ейнштейн: «Ви ніколи не зможете вирішити проблему, якщо збережете те ж мислення і той же підхід, який привів вас до цієї проблеми». 
І зараз, коли я бачу сім’ї, які починають створювати Родове помістя, переїжджають жити на помістя, дружини із дітьми самі на помісті, а їхні чоловіки продовжують їздити по заробітках і розповідати про причини своєї відсутності в сім’ї, родині, на це дивитися і зрозуміти важко. Пояснити кожному свою позицію можна, але не кожний готовий її сприйняти, тому що ті чоловіки були і є не готові створювати Родове помістя, а продовжують жити старими установками, які нав’язало їм наше технократичне суспільство. Більше того, вони не усвідомлюють іще одного важливого моменту, який приклад вони показують власним дітям. Лише радісне, гармонійне, повноцінне, самодостатнє життя батьків може сприяти в майбутньому дітям їхньому вірному життєвому вибору. Адже далеко не кожна жінка в частій самотності зможе забезпечити гармонійне життя своєї сім’ї. А про яку самодостатність можна говорити, якщо раптом работодавець з якихось причин звільнить робітника, якому терміново потрібні гроші на харчування сім’ї. Не завжди швидко і в зручному місці вдається найти іншу работу, а це призводить до розчарувань, депресій, хвороб і т. і. Не про це ж мріяли майбутні творці. 
Ще раз нагадаємо: «У бажання – безліч або тисяча можливостей, а в небажання – тисяча причин». Тому, якщо вже взялися за створення Родове помістя, краще починати виконувати ці тисяча можливостей, а причин небажання не застосовувати жодної. І не забувати, що дії чоловіка і дружини мають бути в одному напрямку, а виконання дій дещо різним. Чоловік – це практична і фізична сторона виконання, а дружина – натхнення для чоловіка і духовна підтримка. Бажання як чоловіка, так і жінки в основному схожі, і чоловік в міру своїх можливостей з часом виконає все із свого боку для їх здійснення, проявивши таланти творчості і чарівництва. Хоча й бувають випадки, коли жінки висловлюють занадто багато бажань і мінімум підтримки, тоді в чоловіка можуть і руки опуститися. Яскравий приклад в казці про чарівну рибку, результат відомий – залишилися біля розбитого корита, тобто, з чого починали, тим і завершили.
Про «тисячу можливостей» пропоную детальніше. Але можливості є різні і в кожного різний підхід і відношення. Одна й та сама справа в одних виходить дуже добре, а в інших – ніяк. Тому вибір справ – суто індивідуально. Проте є загально відомі тенденції до багатьох напрямків. 
Почну із тих напрямків, які можуть легко привести до розчарувань або потребують значних фізичних зусиль і фінансових вкладень.
Сільське господарство із звичними традиційними способами землеробства і тваринництва, завдяки якому в українських родинах в 20-тих роках минулого століття значно піднявся добробут, адже була роздана земля, на якій можна було вільно працювати. Все було дійсно так, за якихось 10 років селяни із бідняків стали заможними, але мало хто говорить, що працювали вони на тій землі од світання до смеркання. Що було б далі не відомо, перекреслила все колективізація і голодомор. В 90-тих роках знову з’являється можливість брати землю, проте в селах беруть її одиниці, більшості потрібна стабільна РАБота із постійним заробітком. Чимало із тих, хто брав землю, покинули її, повернувшись до старого способу заробляння або на якійсь вигідній РАБоті, або виїхали за кордон на РАБоту до закордонних господарів. Багато дрібних землевласників ледь зводять кінці з кінцями. Це пояснюється неконтрольованою і неврегульованою ціновою політикою на сільгосппродукцію, як на рослинного походження, так і тваринного. Сільськогосподарське виробництво оправдує себе, якщо досить великі розміри, на яких можна і є можливість застосувати новітню техніку і одразу отримувати значні прибутки, за які можна вирішувати поточні питання. Окрім того, великі землевласники на дотації у держави, з ними держава заключає певні договори і т. і. Дрібний землевласник залишений із своїми проблемами сам на сам, тому виходить у кожного по різному. 
Наша сім’я також займається фермерським господарством, землеробство у нас органічне, воно потребує спеціальної агротехніки і техніки. З одного боку цей спосіб відносно простіший від традиційного, з іншого боку він більш затратний і фінансово, і трудовкладенням. Відповідно ціна на продукцію має бути значно більшою, але мало хто готовий оплачувати більш якісну в екологічному відношенні продукцію дорожче, більшість купують там, де дешевше, відповідно органічне землеробство в межах України поки що збиткове. Звісно, якщо обсяги значні і вийти із продукцією за кордон, сертифікувавши її, це вигідно, але для цього потрібне вирішення ряду питань: комплектація господарства рядом необхідної техніки, нарощення певних обсягів, сертифікація господарства як органічного, знайдення ринку збуту.
Дрібне прийняте традиційне тваринництво – збиткове однозначно. Для цього не обов’язково бути професійним економістом. Елементарні підрахунки вкладень, потім сума, яку можна отримати від реалізації живої тварини або м’яса. Отриманий кінцевий результат мало кого задовольняє. Але займатися традиційним тваринництвом з метою отримання прибутків на Родовому помісті і вести природовідповідний спосіб життя – це практично несумісне. 
Виникає питання, чому ж більшість селян продовжують займатися традиційним сільськогосподарським виробництвом? Більшість іншого не знають, знайти работу на селі сьогодні складно. Наскільки цей спосіб життя добрий, видно по дітях селян, більшість яких їдуть або в місто, де їх ніхто не чекає, або за кордон, тому й чисельність населення на Україні продовжує спадати. Хтось пробує себе в інших сферах: вирощує саджанці, займаються садівництвом, бджільництвом, інші заняття. В них виходить по різному, адже й тут залежить від багатьох факторів. 
Які ж напрямки занять вибрати, якщо жити на Родові помісті. Готового варіанту для всіх одразу бути не може. Адже ми всі різні, з різними потенційними фізичними можливостями, різними уміннями і різними бажаннями. Будь яке заняття має приносити радість і задоволення від займання ним, інакше краще не починати і не надіятися, що з часом зтерпиться і полюбиться. Напрямок вибирає кожний сам той, до якого, як кажуть «лежить душа». Іще важливо, не братися одночасно за кілька нових справ, не освоївши того обсягу, який під силу, краще реалізувати себе менше, але якісно. Адже перенавантажити себе можна дуже легко, в результаті втома, розчарування, депресії і т. і. Всі починання і звершення мають бути на позитивних емоціях, в радості і насолоді від виконання, адже простір реагує на емоції людини, яка в ньому знаходиться: що посієш, те й пожнеш. 
З часом можна побудувати власну економіку на продажі надлишків, отриманих із власного саду на помісті. Але надлишки мають бути сплановані жителями Родового помістя в залежності від бажаної кількості отриманих коштів, адже бажання у всіх нас різні, одні можуть задовольнятися досить дрібною сумою, іншим потрібні значні притоки коштів. Тут хоч круть-верть, хоч верть-круть, необхідно ставати в якійсь мірі на перших порах економістами і бухгалтерами, а далі, коли запуститься природний процес, помістя само буде працювати на його жителів. 
Що для цього потрібно? Ведемо мову про надлишки від продукції рослинництва, тому необхідно спочатку висадити і висіяти певне різноманіття рослин, які в майбутньому при мінімальному догляді і будуть давати продукцію. Анастасія одразу сказала, що на помісті мають рости в гармонії не менше трьохсот видів рослин. Знову ж таки, рослини мають бути не просто висаджені, а РОСТИ або ЖИТИ в гармонії із сусідніми, таким чином формується екосистема, яка практично не потребує втручання людини, а починає працювати на її творця, і така система, як згадувалося вище може створитися саме краще із застосуванням елементів лісосаду. А список із трьохсот рослин або число наближене до трьохсот далеко виходить за рамки звичних нам овочевих і фруктових культур, необхідна кропітка праця по вивченню нових незнайомих рослин, які були зтерті з наших територій в минулому льодовиком. Це пояснює причину бідного рослинного різноманіття в наших широтах в порівнянні із Північною Америкою і Далеким Сходом Росії, де частина суші лишилася незачепленою тим же льодовиком.
На перших порах, щоб мати певні достатні прибутки, можна зосередитися в основному на одно- або дворічних трав’янистих рослинах, які через короткий проміжок часу дадуть результат. Ці рослини можуть вирощуватися в міжряддях майбутнього саду, лісу, лісосаду. Рослини мають бути різноманітними: овочевими, лікарськими, декоративними. Чим більше різноманіття, тим краща екосистема, яка сприяє здоровому життю рослин і мінімуму втручання людини в їхнє життя. Відповідно продукція буде отримана максимально якісна і може мати гарний попит. Овочівництво забезпечить в харчуванні сім’ю, а надлишки також можна вигідно реалізувати, якщо є можливість на більшій площі виростити гарбузи, виручка від продажі лишків отриманого урожаю відчутно поповнить сімейний бюджет, окрім того гарбузи добре структурують ґрунт, витісняють надокучливі бур’яни, такі як пирій. 
Паралельно із вирощуванням рослин безпосередньо на землі в помісті можна побудувати парник, в якому вирощувати ранню розсаду і екзотичні саджанці дерев і кущів, які потребують на початку певних умов. Рання розсада завжди користується попитом. Екзотичні саджанці можна буде висадити на власному помісті, а частину завжди вигідно продати. 
В садах, а краще в лісосадах, мають висаджуватися різноманітні плодові, ягідні, горіхові дерева і кущі, з продажі яких в досить недалекому майбутньому можна буде отримувати кошти від реалізації. Досить вигідно висаджувати із горіхових фундук, який уже на четвертий-п’ятий рік при належному догляді може дати відчутний результат. Наприклад, в Турції, сім’я яка має три і більше гектарів фундукового саду, це сім’ї-мільйонери. Горіх волоський в більшості регіонів України на десятому році також може дати відчутний результат. Вигідно займатися і іншими горіховими: горіхом карією ілліонською, горіхами серцеподібними, чорним і іншими; каштаном їстівним, буком лісовим, дубами із їстівними жолудями. Дерева і кущі із різноманітними плодами і ягодами також завжди будуть доброю підмогою і в вирішенні питання власного харчування, і на реалізацію. 
Паралельно із рослинництвом можна займатися бджільництвом, яке дає результат в рік придбання і порання бджіл, які принесуть цінний мед, а також буде можливість отримувати інші цінні продукти: пилок, прополіс, віск. 
Відносно швидко дають результати хвойні лісові дерева сосон і ялин, з яких зібравши шишки отримується насіння, з якого можна видавити цінну харчову і лікувальну олію, виростити саджанці, які завжди користуються попитом, просто продати насіння, ціна на яке завше досить висока. З інших лісових і садових дерев також можна заготовляти насіння, попередньо домовившись або із лісниками, або працівниками розсадників, які часто шукають і купують різне насіння дерев.
Спочатку, поки на помісті іще поки лише висіяні або висаджені рослини можна звернути увагу на навколишню природу, адже нас оточує значне природне різноманіття рослин і зайнятися давнім прадідівським промислом – збиральством. Збирати продукцію, вирощеною матінкою-природою в усі часи було і зручно, і корисно. Позаяк таке заняття приносить користь лише від перебування в природі, а крім того зібрані і висушені лікарські трави, квіти можна перетворити в цінні і корисні чаї; зібрані ягоди або гриби використати як продукти харчування і виконати заготівлі на майбутнє або на реалізацію. Як сказав Філіп Форрер, який практикує горбисте садівництво: «Я думаю, щоб жити бідним, треба докласти більше зусиль, ніж щоб жити в достатку. Я кажу в першу чергу про бідність в харчуванні». 
Стосовно продажі, не обов’язково все життя кудись їздити і возити свою продукцію. Сьогодні вже існує мережа магазинів, які шукають еко продукцію, окрім того можна виставляти продукцію через інтернет, соціальні мережі. Для початку, дати дійсно якісну еко продукцію, а покупці притягнуться і навіть приїдуть самі по таку продукцію. 
На початку можна також звернути увагу і використовувати місцеві сільські ресурси. Наприклад, якщо в селі є корови, організувати збір і переробку молока. Купити сепаратор для відокремлення від молока вершків, це відносно невелике фінансове вкладення, а результат цієї справи почне давати прибутки майже одразу: молоко швидко перетворюється в сметану і сир, яке споживають більшість людей, а продукти харчування завжди в попиті. Звісно, перед рішенням займатися цієї справи потрібно прорахувати свої можливості: втримання певний час постійно збирати у населення молока, мати поблизу ринок збуту, мати транспорт для доставлення продукції до ринку. По селах та й містах є цікаві живі огорожі (самшиту, туй, ялівців і інші): використання їх як маточників і бережлива заготівля на них живців для майбутніх саджанців в короткий термін дадуть цінний посадковий матеріал.
Жителі Родових помість мають в будь-якому випадку навчитися займатися різними видами майстерності і творчості – тобто, хто на що гаразд або кому що до вподоби. Адже життя в Родовому помісті має складатися не лише в водінні хороводів, співанні пісень біля багаття – це все обов’язково має бути присутнім, інакше сірі метушливі будні це все, що ми спробували в колишньому житті, яке захотіли поміняти на щось краще і вище. Проте, паралельно із цим усім має створюватися живе Родове помістя. Адже Родове помістя – це місце для життя, де має подобатися жити в першу чергу самим зачинателям помістя, місце, яке вони можуть побажати для подальшого життя своїм дітям, внукам, тобто Роду. Тому перш, чим іти жити на землю, обов’язково необхідно кожному зважувати всі свої бажання і можливості і одразу починати РайДіяти, а на початку в будь-якому випадку необхідно закачувати рукава і працювати самим, інших відносно швидких варіантів не існує.
Як було сказано, розмір Родового помістя може бути різним, в залежності від бажань майбутніх поміщиків і проживаючи на помісті займатися не лише рослинництвом, а й різними ремеслами або творчими мистецькими напрямками: вишиванням, малюванням, музикою, поезією і багатьма іншими видами творчості. Це прекрасні напрямки, хто цим може займатися, знає і розуміє, як влаштовувати власні життя і побут. Адже витвори мистецтва в усі часи цінуються, а результати праці будь якого ремесла мають свій попит.
Освоєння, розвиток різних видів ремесел завжди буде приносити користь і достаток. Перелік ремесел дуже широкий і тут також, кому що до вподоби: будівельні спеціальності, гончарство, лозоплетіння, різьба по дереву, столярна справа, ковальство, пошив одягу і багато інших. Поле діяльності не обмежене.
З часом, коли створиться екосистема на помісті, за бажанням, можна впроваджувати і розвивати еко туризм, який являється, хоч і клопітким, зате досить прибутковим і одночасно розширює світогляд, нові знайомства, новий досвід.
Одне із цікавих занять, розведення тварини на помісті і займатися з ними, як для задоволення в спілкуванні з ними, так і для заробляння певних і суттєвих коштів. Наприклад, можна завести елітні породи собак, а отримання від них цуценят і реалізація надалі бажаючим їх придбати приноситиме відчутний прибуток, тим паче, що утримання собак, це і охорона помістя. Можна заводити й інших тварин з таким розрахунком, які не потребують утримання в неволі, тобто насилля над ними. Інший приклад – конярство, при наявній ділянці для вільного випасу і заготівлі сіна, на конях можна здійснювати цікаві і корисні прогулянки, подорожі, проводити кінний туризм, іпотерапію. Придивлятися і приваблювати тварин із природи, накидавши в певних місця купи хмизу, можна привабити ласку, яка буде контролювати чисельність мишей-гризунів влітку і взимку навіть під снігом, адже надокучливі гризуни часто завдають шкоди цінним саджанцям під снігом, обгризаючи навкруги стовбурця кору. 
Є висловлювання про те, що Родові поселення можуть перетворити власну країну в бананову республіку, яка, із Вікіпедії, символізує орієнтацію економіки країни на монокультурне сільське господарство та відсутність сучасної промисловості. На Родовому помісті не має плануватися монокультурне сільське господарство, а обов’язкове біологічне різноманіття, яке передбачає відновлення і впровадження так званих екзотичних рослин, а це відповідно значно вища ціна в порівняні із місцевою рослинною продукцією, вища ціна і на насіння і саджанці. Паралельно із рослинництвом, яке з часом займатиме у поміщиків мінімум часу, вони зможуть займатися іншими самими різними видами діяльності, матимуть час на творчість і відпочинок, на час для обдумування існуючого устрою, приймати участь у життєвих процесах країни із прогресивними пропозиціями. А куди привела сучасна промисловість, яка базується в більшості випадків на продажі і переробці нафти, газу і т.і., всім давно відомо, тому й виникають питання до повернення використання природних невичерпних ресурсів: сонячної і вітрової енергії, енергії припливів і т.і. Сьогодні поселенці вже активно розвивають напрямки використання природніх ресурсів, не шкодячи при цьому довкіллю. Розвиток промисловості має бути, але керуватися здоровим глуздом, а не збагачення малої частини населення і зубожінням більшості. Є приклади країн із відсутніми запасами природних копалин, але завдяки розвитку туризму, жителі тих країн мають високий життєвий рівень. На Україні самі кращі ґрунти світу, одні із кращих природніх умов і не займатися рослинництвом, бо на чиюсь думку це дешево, безглуздя. Питання не в тому – чим займатися, а як цим займатися.
З часом Родові поселення прийдуть на зміну існуючим селам і містам, в землян іншого розумного шляху нема. 
Рай на Землі кожний може створити собі сам і щасливо жити в ньому, але для цього необхідно діяти, РайДіяти, здійснювати перші кроки, а далі наступні і все вийде. На Землі бути Добру!
Дивослав Громенко
29 серпня 2019 року

https://www.facebook.com/hromenkovyacheslav/posts/2368827786724118


--- Подпишись на рассылки и газеты... --- --- Информационная политика газеты... ---

--- Приобрести экотовары "Быть добру"... ---

Поделиться в соц. сетях

Нравится



Разработка сайта http://devep.ru
Copyright 2006-2019 © Международная газета "Быть добру"
Информационная политика международной газеты «Быть добру» http://gazeta.bytdobru.info/o-gazete/#anchor163
Ответственность за содержание информации несёт её автор.