(Территориальная община города Хмельницкого)

 

Вот и состоялись выборы в Верховную Раду Украины. Состоялись, как всегда, с ожесточённой борьбой, обливанием друг друга грязью, с фальсификациями, подкупами и всем тем, что стало нормой нашей жизни и, как показали нынешние выборы, большая часть избирателей на выборы просто не явилась. А дальше всё пойдёт как по накатанной — перетягивание тушек для создания коалиции (большинства голосов для протягивания нужных законов). Народ устал, ему стало безразлично, что будет завтра. Мы так привыкли выживать, что, кажется, что бы нам не сделали, какие бы законы не приняли по нашему тихому молчаливому согласию, мы найдём выход. Поэтому давайте вместе попробуем проанализировать наши годы так называемой независимости.

В 1996 году Верховная Рада Украины, выражая суверенную волю народа, проявляя заботу об обеспечении прав и свобод человека и достойных условий его жизни, приняла Конституцию Украины — Основной Закон Украины. «Человек, его жизнь и здоровье, честь и достоинство, неприкосновенность и безопасность признаются в Украине наивысшей социальной ценностью» — именно так определено в статье 3 Конституции Украины. Оказывается, что человек является самым ценным и самым важным из всего, что есть в нашей стране. Оказывается, что у нас самая лучшая Конституция в мире, но почему-то мы живём хуже всех. Почему-то Конституция, которая создана для людей, не работает. А не работает она потому, что людей, как оказывается, у нас нет, а есть физические и юридические лица. Также оказывается, что физические лица вообще не имеют никаких конституционных прав, поэтому и нарушить конституционные права физического лица вообще невозможно. Но здесь мы немного забежали вперёд.

После того, как все получили украинские паспорта, мы все стали гражданами Украины неопределённой национальности, ибо в паспорте гражданина Украины, в отличие от паспорта гражданина СССР, любая информации о национальности (принадлежности к народу) отсутствует.

А дальше — ещё интереснее. Этого оказалось мало для того, чтобы нам «жилось лучше», и с лёгкой подачи Кабинета Министров Украины был создан Государственный реестр физических лиц (ГРФЛ), в котором мы были уже даже не гражданами Украины неопределённой национальности, а физическими лицами с 10-значным номером. Поэтому, получив идентификационный налоговый номер (ИНН), люди, фактически и юридически приравнены к животным — кошкам, собакам, коровам и пр. Потому что у коровы тоже есть номер (бирка на ухе), а учитывая законодательство о биометрических паспортах, к бирке с номером нам всем осталось не так много времени.

В 2004 году были введены КОДЕКСЫ для физических и юридических лиц (если вы обратите внимание, то сегодня никто не пользуется Конституцией, а все полагаются только на кодексы и законы). Дальше, как оказалось, паспортные столы были отменены, и у нас теперь работают миграционные службы; прописка была заменена на регистрацию (как регистрируют имущество, инвентарь); закон о собственности был отменен в 2007 году, было изменено законодательство о земле и создан земельный банк. Соединив все эти составляющие, вырисовывается довольно интересная картина нашего будущего. Если смотреть с правовой точки зрения, то территория Украины — это пустырь, где нет народа, нет людей, а есть физические и юридические лица. Здесь нет собственности, земли, а есть биологические рабы (физические лица), которые работают на транснациональные корпорации, потому что не имеют другого выхода. И если какой-то сознательный человек, понимая то, что происходит, хочет остановить эту вакханалию, ой какую свору псов на него спускают, какими методами его начинают обрабатывать, давить, пугать...

Как мало осталось таких сознательных людей, как больно смотреть на всё то, что творится сегодня в нашей стране, и те, кому действительно не безразлична своя судьба и судьба своих детей, кому надоело быть «лицом» без национальности и достоинства, быть никем, те пользуются правом волеизъявления и самоопределения, которое даровал нам Бог и которое закреплено в Конституции Украины и в международном праве. Каждый может волеизъявиться как человек, и тем самым, своим решением, оживить Конституцию Украины — Основной Закон Украины: статью 5, где «...носителем суверенитета и единственным источником власти в Украине является народ», и статью 140: «Местное самоуправление является правом территориальной общины — жителей <...> самостоятельно решать вопрос местного значения в пределах Конституции и законов Украины».

В Украине, согласно статье 8 Конституции Украины, определён и действует принцип верховенства права, по которому Конституция Украины и ратифицированное международное право имеют самую высокую правовую и юридическую силу, а субъекты международного права — люди — имеют верховенство права по отношению к любому физическому лицу или мигранту, которые не являются субъектами Конституции Украины, то есть представляют собой неконституционные субъекты права.

...Поэтому, осознавая ответственность за будущее наших детей и внуков и будущее всего города, понимая необходимость в занятии активной жизненной, общественной и гражданской позиции, имея целью создать крепкое общество, утвердить верховенство права, обеспечить внутреннее спокойствие и безопасность, создать все условия для общего благополучия и процветания, а также обеспечить реализацию прав и свобод человека и гражданина для нас, наших детей и внуков сегодня и в будущем, мы, люди — жители города Хмельницкого, приняли и утвердили Договор территориальной общины города Хмельницкого. Этот Договор — международная суверенная властная, неправительственная организационно-правовая форма самостоятельности, самоуправления, самозащиты, непосредственного самоуправления и прямого народовластия людей — жителей города Хмельницкого.

Согласно части 1 статьи 6 Закона Украины «О местном самоуправлении в Украине», первичным субъектом местного самоуправления, основным носителем его функций и полномочий является территориальная община села, посёлка, города.

Достаточно полагаться на органы местного самоуправления, потому что на сегодня они превратились в органы наказания, преследования и вымогательства. Они забыли о том, кто они, кому они давали присягу, и винить их в этом нет никакого смысла, потому что с нами обращаются так, как мы сами позволяем с собой обращаться.

Мы забыли о том, что мы люди, и в этом вся наша трагедия. Мы забыли о том, что народ с физических лиц не составляется. С физических лиц состоит стадо, а народ состоит из людей.

Поэтому надо как можно скорее вспомнить это и начать действовать в международном правовом статусе «человек», а не «физическое лицо», которое не имеет никаких конституционных прав, но имеет множество обязанностей.

У всех нас есть свобода воли и выбора, которую даровал Бог и которую мы все имеем по праву рождения. Поэтому каждый решает сам для себя, кто он — лицо неопределённой национальности или человек.

 

Л.М. Любовецкая.

 

У всіх нас є свобода волі і вибору

(Територіальна громада міста Хмельницького)

 

Ось і відбулися вибори до Верховної Ради України. Відбулися, як завжди, з запеклою боротьбою, обливанням один одного брудом, з фальсифікаціями, підкупами та усім тим, що стало нормою нашого життя і, як показали цьогорічні вибори, більша частина виборців на вибори просто не з’явилась. А далі піде все, як по накатаній, перетягування тушок для створення коаліції (більшості голосів для протягування потрібних законів). Народ стомився і йому стало байдуже, що буде завтра. Ми так звикли виживати, що, здається, що би нам не зробили, які би закони не прийняли за нашою тихою мовчазною згодою, ми знайдемо вихід. Тому давайте разом спробуємо проаналізувати наші роки так званої незалежності.

У 1996 році Верховна Рада України, виражаючи суверенну волю народу, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, прийняла Конституцію України – Основний Закон України. «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю»– саме так визначено у статті 3 Конституції України. Виявляється, що людина є найціннішим та найважливішим зі всього, що є у нашій країні. Виявляється, що в нас найкраща Конституція в світі, але чомусь ми живемо найгірше. Чомусь Конституция, яка створена для людей, не працює. А не працює вона тому, що людей, як виявляється, в нас немає, а є фізичні ти юридичні особи. Також виявляється, що фізичні особи взагалі не мають ніяких конституційних прав, тому і порушити конституційні права фізичної особи взагалі неможливо. Але тут ми трохи забігли вперед.

Після того, як усі отримали українські паспорти, ми всі стали громадянами України невизначеної національності, бо у паспорті громадянина України, на відміну від паспорта громадянина СРСР, будь-яка інформації про національність (приналежності до народу) відсутня.

А далі ще цікавіше. Цього виявилось замало для того, щоб нам «жилося краще», і з легкої подачі Кабінету Міністрів України був створений Державний реєстр фізичних осіб (ДРФО), у якому ми були вже навіть не громадянами України невизначеної національності, а фізичними особами з 10-значним номером. Тому, отримавши ідентифікаційний податковий номер (ІПН), люди, фактично та юридично були прирівняні до тварин – котів, собак, корів та ін. Тому що у корови теж є номер (бірка на вусі), а, враховуючи законодавство про біометричні паспорти, до бірки з номером нам всім залишилося не так багато часу.

У 2004 році були введені КОДЕКСИ для фізичних та юридичних осіб (якщо ви звернете увагу, то сьогодні ніхто не користується Конституцією, а всі покладаються тільки на кодекси і закони). Далі, як виявилося, паспортні столи були відмінені, і в нас тепер працюють міграційні служби; прописка була замінена на реєстрацію (як реєструють майно, інвентар); закон про власність було скасовано у 2007 році, було змінене законодавство про землю та створено земельний банк. З’єднавши усі ці складові, вимальовується досить цікава картина нашого майбутнього. Якщо дивитися з правової точки зору, то територія України – це пустир, де немає народу, немає людей, а є фізичні та юридичні особи. Тут немає власності, землі, а є біологічні раби (фізичні особи), які працюють на транснаціональні корпорації, бо не мають іншого виходу. І якщо якась свідома людина, розуміючи те, що відбувається, хоче зупинити цю вакханалію, ой яку зграю псів на неї спускають, якими методами її починають обробляти, давити, лякати...

Як мало залишилося таких свідомих людей, як боляче дивитися на все те, що діється сьогодні в нашій країні, і ті, кому дійсно не байдужа своя доля та доля своїх дітей, кому остогидло бути «особою» без національності та гідності, бути ніким, ті, користуючись правом волевиявлення та самовизначення, яке дарував нам Бог та яке закріплено у Конституції України та міжнародному праві. Кожен може здійснити волевиявлення як людина, і, тим самим, своїм рішенням, оживити Конституцію України – Основний Закон України: статтю 5, де «…носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ» та статтю 140: «Місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів … самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України».

В Україні, відповідно до статті 8 Конституції України, визначено та діє принцип верховенства права, за яким Конституція України та міжнародне ратифіковане право мають найвищу правову та юридичну силу, а суб’єкти міжнародного права – люди – мають верховенство права по відношенню до будь-якої фізичної особи або мігранта, які не є суб’єктами Конституції України, тобто являють собою неконституційні суб’єкти права.

…тому, усвідомлюючи відповідальність за майбутнє наших дітей і онуків та майбутнє усього міста, розуміючи необхідність в занятті активної життєвої, громадської та громадянської позицій, маючи на меті створити міцне суспільство, затвердити верховенство права, забезпечити внутрішній спокій і безпеку, створити усі умови для загального благополуччя і процвітання, а також забезпечити реалізацію прав і свобод людини і громадянина для нас, наших дітей і онуків сьогодні та в майбутньому, ми, люди – жителі міста Хмельницького, прийняли та затвердили Договір територіальної громади міста Хмельницького. Цей договір – міжнародна суверенна владна, неурядова організаційно-правова форма самозабезпечення, самоврядування, самозахисту, безпосереднього самоврядування та прямого народовладдя людей – жителів міста Хмельницького.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста».

Досить покладатися на органи місцевого самоврядування, тому що на сьогоднішній день вони перетворилися на органи покарання, переслідування та вимагання. Вони забули про те, хто вони є, кому вони давали присягу і звинувачувати їх у цьому немає ніякого сенсу, тому що з нами поводяться так, як ми самі дозволяємо з собою поводитися.

Ми забули про те, що ми є люди, і в цьому вся наша трагедія. Ми забули про те, що народ з фізичних осіб не складається. З фізичних осіб складається стадо, а народ складається з людей.

Тому треба якомога швидше згадати це і почати діяти у міжнародному правовому статусі «людина», а не «фізична особа», яка не має ніяких конституційних прав, але має безліч обов’язків.

У всіх нас є свобода волі і вибору, яку дарував на Бог і яку ми всі маємо по праву народження. Тому кожен вирішує сам для себе, хто він є – особа невизначеної національності чи людина.

 

Л.М. Любовецька.