Информационная база Движения
создателей родовых поместий


Информационная база Движения создателей родовых поместий



Хорошие газеты
Родная газета Международная газета
"Родная газета"


Газета Родовое поместье Международная газета
"Родовое поместье"

Подписаться на рассылки
Подпишись на рассылку "Быть добру"
Рассылка для тех, кто совершенствует среду обитания: как сделать, чтобы всем было хорошо. А на Земле быть добру!

Рассылка группы Google "Быть добру" Электронная почта (введите ваш e-mail):

Рассылка Subscribe.Ru "Быть добру"
Подписаться письмом

Подпишись на рассылку "Движение создателей родовых поместий"
Рассылка для тех, кому интересен образ жизни на земле в гармонии с природой в своём родовом поместье. Родовое поместье – малая родина.

Рассылка группы Google "Движение создателей родовых поместий" Электронная почта (введите ваш e-mail):











Группы


















З питання продажу Землі в Україні (+Відео)


З питання продажу Землі в Україні
 
Стаття «З питання продажу Землі в Україні» на рос. мові дивіться тут http://bytdobru.info/statya/9685-po-voprosu-prodaji-zemli-v-ukraine
 
З питання продажу Землі в Україні.
Не може належати смертним то, що вічно.
...Ще раз хочу нагадати слова Головного консультанта уряду Великобританії по питаннях продовольчої безпеки, професора кафедри продовольчої політики Кембріджського Університету ТІМА ЛАНГА, щодо продажу землі в Україні:
"Я щиро співчуваю Україні.
Після століть насильницької колонізації зараз вона збирається добровільно роздягтися перед Заходом. Можна говорити, що для України добре залучати інвестиції багатих країн, що зросте продуктивність сг сектора, але на мій погляд - це нічний кошмар, просто розфарбований яскравими кольорами".
Це розуміють іноземці, але чи розуміємо ми, чим може закінчитися це для України?..
 

Андрей Семидидько, 13 ноября 2019 г., https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2548195148560384&set=a.654489554597629&type=3   
 
Чим закінчиться ринок землі? Кінцем історії народу УКРАЇНИ.
Не можливо оцінити того, що не виробляється.
Земля не товар, а умова існування.
Алексей Кулагинhttps://www.facebook.com/profile.php?id=100012946541326
 
 
***
Як рай Мадагаскару перетворився в пекло цивілізації через земельну реформу

 
 
80% лісів зникли на Мадагаскарі протягом 6 років після початку земельної реформи.
Згідно доповіді міжнародної місії «Land grabbing in Madagascar: echoes and testimonies from the field — 2013», відкриття ринку землі перетворилося в масштабне захоплення землі іноземними корпораціями та фондами, що по суті призвело до економічного колоніального захоплення країни.
Мадагаска є однією з найбагатших за мінеральними ресурсами країною регіону. За даними цієї доповіді, проект захоплення землі острова іноземними інвесторами і доведення його до екологічної катастрофи реалізувався через багаторічну і трагічну історію:
2005 р. Початок — земельна реформа і запровадження ринку землі з анонсованою видачею сертифікатів на право власності на землю місцевим жителям в умовах відсутності ефективних сильних правових інститутів. Це не дозволило цивілізовано і прозоро передати право власності на землю всьому населенню і захистити його, як було обіцяно.
2008 р. Наступним критичним кроком було обговорення урядом Мадагаскару (режиму Марка Раваломанана) пропозиції підвеннокорейської корпорації Daewoo отримати в оренду на 99 років 1,3 мільйони гектарів сільськогосподарської землі для вибробництва пальмової олії та біопалива для експорту в Південну Корею.
2008 — 2009 рр. Коли в 2008 році це стало відомо суспільству, почалася революція і збройні протистояння, які призвели до падіння режиму і приходу до влади нового Перехідного уряду.
2009 — 2013 рр. Глибока економічна криза, продовольча криза, яка триває і донині. Незважаючи на перемогу революцчї і приходу до влади Перехідного уряду, нова влада фактично продовжила стиль управління свого попередника. В кінцевому результаті земля Мадагаскару і всі його величезні ресурси однаково потрапили до рук іноземних інвесторів, а громадяни країни залишилися дешевою робочою силою, що існує за межею бідності, і не в змозі купувати ті продукти, що вирощують на «своїй» землі.
У підсумку звіту міжнародної місії зазначається, що Мадагаскар був однією з найбагатших на мінеральні та природні ресурси країною із сталим прийнятним розвитком і відсутністю проблем голоду.
Земельна реформа, відкриття ринку землі без необхідних запобіжників проти придбання землі іноземцями і недбалого землекористування та прихід іноземних інвесторів, спричинили заволодіння ними практичної всієї землі острова, виснаження землі, мінеральних копалин, екологічні катастрофи, знищення 85% усіх лісів, висихання майже всіх річок та загострення проблем з водою, зростання безробіття та кількості біженців. І, як наслідок, виникнення продовольчої кризи та голоду.
Інформація взята з доповіді Crowford Institute, Institute for Clobal Research of Optimal Ways for Development.
 
02.10.2019 р. https://blogger.com.ua/2019/як-рай-мадагаскару-перетворився-в-пек/?fbclid=IwAR0YwPQI_GFk3LiM-6fdGEeUiPuJFwcjWcpQvgdqNBzkfWK5GkJ-2Af_5qs
 
Примітка редактора. Мадагаскар - це не просто острів в Індійському океані біля африканського узбережжя. Це унікальна екосистема Південної півкулі площею 590 тисяч квадратних кілометрів - трохи менше площі України. І втрату лісів Мадагаскару важко переоцінити, адже вони містять величезну кількість ендемічних видів флори і фауни (Ендеміки - це види, які зустрічаються тільки на строго обмеженій території (вузький ареал) і більше ніде на Землі. Наприклад, галапагоська черепаха.).
Замість цього розкішного розмаїття тропічних лісів, де фрукти та горіхи самі по собі народять цілий рік, люди виростили примітивні монокультурні плантації, які вимагають рабської праці тисяч людей. Люди, задумайтесь, КОМУ все це треба ?!
 
 
***
Аргентинські уроки для України: як продати землю, здоров’я, та життя майбутніх поколінь…
 
 
Скупка землі в Аргентині великими іноземними фінансовими гравцями показала свою неефективність, що в свою чергу призвело до погіршення життя селян та зростання соціальної напруженості.
Більша частина сільськогосподарських земель під час неконтрольованого розпродажу опинилася у власності транснаціональних агрохолдингів. Виснажлива експлуатація ґрунтів і впровадження монокультур з безмірним використанням токсичних пестицидів тотально знищують екологію та здоров’я людей.
Україну теж штовхають на той же самий шлях. Ніде у світі поради МВФ не призводили до покращення життя. На прикладі Аргентини очевидно, що вона з кожним роком все більше погрузає в кредитну залежність. У свій час влада Аргентини, так само як має наміри вчининити український уряд, заради негайної вигоди запровадила ринок землі, знехтувши розвитком економіки.
Насьогодні більше 60% українських сільськогосподарських земель контролює великий агробізнес, масштаб та обсяг якого схожий в порівнянні з найбільшими латифундіями в Аргентині.
Екологічні наслідки ринку землі значно страшніші за економічні, бо втрачається найдорожче – здоров’я і життя людей.
«Зелені пустелі» в Аргентині – мертві обширні площі з посівами ГМО-сої, головної культури. У цій країні за останні 20 років, а саме після розпродажу землі, об’єм використання пестицидів збільшився у 8 разів! Таке інтенсивне використання пестицидів спричинило деградацію ґрунтів, та вже так, що вони навіть перестають поглинати дощі, які затоплюють поля, села і розповсюджують отруйні хімічні речовини до підземних вод та річок.
Внаслідок негативного впливу пестицидів на місцеве населення, яке проживає в сільськогосподарських провінціях, стрімко зростає онкологічна і серцево-судинна захворюваність, вроджені каліцтва, генетичні мутації, психічні та розумові розлади, а також інші важкі недуги. За останні десять років випадки захворювання дітей на рак збільшилися в 3 рази, а вроджені вади розвитку в 4 рази.
Маріана Мояно і Карлос Марсело та їх п’ятеро дітей проживають в скромному будиночку в маленькому містечку Рохас. Їх будиночок знаходиться на відстані 8 метрів від огорожі одного із великих сільськогосподарських маєтків. Земельні маєтки в Аргентині, якими володіють «агробарони», зазвичай огорожені колючим дротом. Під час розпилення пестицидів сім’я завжди перебуває в будиночку, вікна і двері щільно закривають, але хімічна отрута все одно проникає в дім. Бабуся перенесла рак обох грудей, Маріана рак матки, а 4-річна Мілагрос, яка народилася передчасно з вадами серця, перенесла складну операцію. Маленька також страждає від хронічного гнійного бронхіту та шлункового рефлюксу.
Аргентина не застосовує національних регламентів щодо використання сільськогосподарських пестицидів. Відстані від населених пунктів, де заборонено розпилювати пестициди, встановлюються провінціями. Такі буферні зони становлять 300 – 500 метрів в залежності від рішення місцевої влади. Однак в Аргентині, як і в Україні, відсутній державний контроль за виконанням таких важливих законодавчих вимог.
«Немає ніяких сумнівів, що гліфосат (Раундап) небезпечний», – Хорхе Херце. Доктор Херце (Dr Jorge Herce) має 35 років медичної практики, за його дослідженнями стрімке зростання кількості хворих на рак за останні 15 років співпадає саме з початком збільшення площ з вирощуванням ГМО-сої, яка «щедро» поливається пестицидами.
Професор Верзенасі (Pr Damiañ Verzeñassi) проводив дослідження, які підтверджують зв’язок між використанням пестицидів і специфічними патологіями. Дитяче ожиріння, діабет, безпліддя, депресії, аутизм – порушення пов’язані з гліфосатом. До цих вад розвитку додаються ще такі випадки, як сиреномелія (діти-русалки), мієломенінгоцеле (розщеплення хребта). Ці мальформації є прямим результатом дії гліфосату на ретиноєву кислоту, функція якої полягає в регуляції експресії генів, відповідальних за конституцію морфології. Рак є головною причиною смертності у 25-ти містах, де проводилися дослідження. 60% діагностованих ракових захворювань виявляють у пацієнтів, які проживають в зонах безпосереднього впливу пестицидів.
В Національному Університеті у Ла-Платі, професор Дам’ян Дж. Маріно (Damiañ J. Marino) з хімічного факультету є фахівцем в сфері забруднення навколишнього середовища пестицидами. Він брав участь у численних дослідженнях. Під час проведенння досліджень було виявлено, що концентрація гліфосату в аргентинських річках в 4 рази вища ніж на культивованому полі. В багатьох муніципалітетах отруйні хімічні речовини вже виявляють і в свердловинах, які мають глибину до 60 метрів. Гліфосат присутній навіть в повітрі Буенос-Айреса. Спека та випаровування при відсутності вітру сприяє затримці токсичного повітря над містами.
“Настав час зруйнувати міф про те, що пестициди потрібні для годування світу”, – з доповіді експертів на 34-й сесії ООН в Женеві (2017 р.).
Пабло Е. Піовано (Pablo E. Piovano), аргентинський фотограф, який розпочав свою роботу ще в 2014 році. Після доповіді про вплив пестицидів на здоров’я він вирішив відвідати сільськогосподарські аргентинські регіони. Зустріти постраждалих було дуже легко: «Одне вело до іншого. Десятки людей відчиняли мені свої двері, і я знову і знову опинявся в одному і тому ж стражданні “,- Pablo E. Piovano.
фото Пабло Е. Піовано (Pablo E. Piovano) Лукас Техера, 5 років, народився із невиліковною хворобою під назвою пластинчастий іхтіоз, спричинений генетичною мутацією. Його батьки працювали на тютюновому полі та інших плантаціях, де розпилюють такі пестициди, як гліфосат та 2,4-D, один із компонентів Агенту-Оранж.
фото Пабло Е. Піовано (Pablo E. Piovano) Кампо Ларго, провінція Чако. Січень 2019. Феліпе народився з вадами розвитку на правій руці. Лікар сказав батькові Хосе, що це пов’язано з впливом пестицидів під час вагітності на матір Феліпе, Альдани.
Колонія Алісія, провінція Місіонес, 2014-2015 роки. У Даріо Готіна є п’ятеро дітей. 20-річний Адемір страждає від сильної розумової відсталості. Його мати Селія, яка вже померла, під час вагітності постійно перебувала в контакті з пестицидами.
фото Пабло Е. Піовано (Pablo E. Piovano) Roque Sáenz Peña, провінція Чако, грудень 2014 року. Близнюки Альдо та Максиміліано Барріос граються на вулиці. Обидва страждають від важкої вродженої мікроцефалії, одного із захворювань, яке пов’язане із застосуванням пестицидів у трансгенному сільському господарстві. Близнюки Барріос відвідують один із численних закладів для інвалідів, кількість яких з року в рік значно збільшується.
фото Пабло Е. Піовано (Pablo E. Piovano) Сан Вісенте, провінція Місіонес, грудень 2014 року. Крім важкої хвороби серця, Талія Белен Сороко страждає на вроджену ваду розвитку та серйозні проблеми моторики. Її батько Хуан та мати Аніта працювали на тютюнових полях, використовуючи заборонені інсектициди, такі як фурадан та метилбромід. Незабаром після народження Талії вони вирішили відмовитися від свого господарства, та присвятили себе органічному садівництву.
фото Пабло Е. Піовано (Pablo E. Piovano) Фракран, провінція Місіонес, листопад 2014 року. Джессіка Шеффер, 14 років, є жертвою генетичної мутації.
фото Пабло Е. Піовано (Pablo E. Piovano) Ліберо, провінція Ентре-Ріос, листопад 2014 року. Марта Ельза Ціан. Вона кожен раз, коли виходить з дому захищає себе, щоб уникнути впливу агрохімікатів під час повітряного обприскування. Марта страждає на хронічну дихальну недостатність, гіпертонію, невропатії, які пов’язані з гематологічною та кардіологічною симптоматикою.
фото Пабло Е. Піовано (Pablo E. Piovano) Avia Terai provincia de Chaco, Аргентина. Avia Terai – місто з п’ятьма тисячами жителів у географічному центрі Чако. Місто буквально оточене соєю, а посіви соняшнику обробляються пестицидами 10-12 разів на сезон. Наукове дослідження підтвердило причину високого рівня захворюваності на рак через пестициди. Більше ніж у кожній третій родині цього міста є хворі на рак. Дуже високі показники раку та інвалідність визначені в трьох інших містах, які оточені трансгенними полями: Кампо Ларго, Напеней та Ла Леонеса. Такі наслідки було виявлено міжвідомчим дослідженням, яке проводилось протягом року та фінансувалося Міністерством охорони здоров’я. Дослідження пов’язує причину стрімкого зростання захворювань із агрохімічною сільськогосподарською моделлю.
фото Пабло Е. Піовано (Pablo E. Piovano) 11-12-2014 Алісія Баха – Колонія Аврор, провінція Місіонес. Андреа Готін була здоровою дівчиною до восьми років. Того дня коли вона надихалася бромометану її довелося госпіталізувати на 9 днів до реанімації. Токсичні пестициди спричинили порушення рухової функції мозку. Їй також потрібна трансплантація нирки, а до того їй доводиться проходити діаліз 3 рази на тиждень. Її брат Адемір (20 років) страждає важкою психічною вадою.
фото з https://www.perfil.com/Софія Гатіка (Sofía Gatica), яка втратила сина через пестициди, була затримана поліцією в провінції Кордова. Конституція Аргентини (як і України теж) гарантує своїм громадянам право на безпечне для життя і здоров’я навколишнє середовище. Держава, запровадивши ринок землі забезпечила захист власності, при цьому залишивши повністю беззахисними своїх громадян, які позбавляються здоров’я і життя…

 
Чи не огородять агрохолдинги і українську землю від українців огорожею з колючого дроту?…
 
23.10.2019, https://blogger.com.ua/2019/аргентинські-уроки-для-україни-як-про/
 
Примітка редактора. Назва «Аргентина» походить від латинського «argentum», тобто срібло. Ця країна - справжня скарбниця на краю світу. Крім багатющих покладів срібла і поліметалічних руд, вона володіє родючими сільськогосподарськими угіддями в знаменитих пампасах - південноамериканських степах. На тлі загального малоземелля і браку Південної півкулі планети (якщо не враховувати Антарктиду, то в Південній півкулі всього 25% світової суші, на якій проживає лише 10% всього людства) Аргентина зі своєю площею 2,8 млн. кв.км (трохи більше Казахстану ) виглядає більш, ніж переконливо. При цьому її населення складає всього 44 мільйони (порівняно з Україною), які на такий величезної території створюють щільність ненабагато вище, ніж в Росії. Це пов'язано з тим, що Аргентина, аналогічно російській Крайній Півночі, має свій «Крайній Південь». Південніше 40 градуса південної широти простягається знаменита Патагонія - одна з найвіддаленіших і безлюдних областей Земної кулі. Та й решта Аргентини густо заселена лише навколо Буенос-Айреса і затоки Ла-Плата. Решта регіонів, особливо передгір'я Анд на заході і савана Гран-Чако на півночі, також дуже малолюдні. Залишається безмірно дивуватися сучасним технологіям сільського господарства, володіючи якими, жменька людей здатна перетворити в отруєну пустелю такі величезні угіддя, де спочатку Творець все створив для щастя людини!
 
***
Земля. Глобальна лихоманка

Питання про ринок землі з новою силою збурило у суспільстві гострі дебати

tv24

Одні вважають катастрофою скасування мораторію на продаж землі — її економічне захоплення іноземцями, позбавлення українців своєї землі та перетворення їх на батраків без права власності, ліквідацію села та багато лиха аж до земельних бунтів і війни. Інші, навпаки, бачать у цьому економічний прорив України, зростання ВВП, бажані вільний продаж і купівлю землі, доступ до кредитів під заставу землі, інвестиції та інші райдужні перспективи. Ця дискусія, що розтягнулася на 18 років, стає схожою на застиглу гримасу болю, а мораторій — на пластир, що вріс у рану, яка постійно кровоточить. Для всіх очевидно, що існуюча ситуація потребує змін — мораторій не захищає селян від розгулу тіньових земельних схем і рейдерських захоплень, чорного ринку землі та повзучого отримання контролю над землею великими іноземними гравцями. Проте якщо у сьогоднішніх умовах корупційних судів, невиконання законів, тотальної бідності селян і недоступності для них кредитів просто скасувати мораторій — це все одно, що випустити на волю джина дикого напівкримінального ринку, відкритого всім глобальним цунамі, тобто зірвати пластир з глибокої рани і не зупиняти кровотечу аж до летального кінця.

Щоб знайти правильний шлях для земельної реформи і переходу до оптимальної моделі ринку землі в Україні, у сьогоднішній дискусії не вистачає двох найважливіших складових. Вони є у науковій літературі та міжнародних аналітичних доповідях, але повністю випали із масово доступного інформаційного простору в Україні.

Перша складова — це аналіз глобальних процесів у земельній сфері, про які у нас недостатньо відомо і яких ніколи не озвучують офіційні іноземні консультанти. Протягом останніх років на глобальному ринку землі відбулися такі тектонічні зрушення, що їх розуміння може повністю змінити погляди на проблему всіх українських учасників дискусії, а тим більше керівників держави.

Друга складова, якої не вистачає у дискусії, — це чіткість і стратегічність бачення кінцевого результату, до якого ми хочемо прийти, розуміючи сутність глобального контексту.

Тому така неповноцінна дискусія про ринок землі не "зшиває" країни і не розвиває колективного розуму нації у пошуку мудрої відповіді на доленосний виклик, а нещадно, до ненависті і крові, ділить нас на своїх і чужих, на тих, хто "за", і тих, хто "проти".

Мета цієї статті — внести у багаторічні і болючі дебати про землю важливу додаткову інформацію про ту жорстку глобальну реальність, яка сьогодні вривається у життя України і може просто перевернути всі фігури і шахівницю, на якій намагаються грати наші місцеві великі гравці.

Нам потрібно підняти рівень дискусії над будь-якими емоціями і особистими інтересами, над бажанням догодити іноземним радникам, над звичкою керуватися модою і хайпом. Ціна помилки зараз — це ціна життя України.

Які важливі для нас глобальні тектонічні зрушення відбулись останнім часом? Коли у 2007–2008 рр. у розпал глобальної фінансової кризи світові ціни на продовольство злетіли вгору, це стало катастрофою для бідних країн, що залежать від імпорту базових продуктів продовольства. У цих країнах поширилися продовольчі бунти і збройні зіткнення. ООН оголосила про глобальну продовольчу кризу і про те, що від голоду щодня страждають більш як один мільярд (!) людей. Це майже кожен сьомий з нас, із семи мільярдів населення Землі.

Багато українців не знали про це, — від подібних катастроф нас захищає родюча українська земля, що становить близько 72% території України, і вітчизняне продовольство на внутрішньому ринку.

Міжнародна організація ФАО (Food and Agriculture Organization) опублікувала доповідь, в якій попередила, що світ увійшов у новий режим функціонування продовольчого ринку, в якому така волатильність цін буде загострюватися. Короткострокові коливання світових цін на зернові, за висновком ФАО, відбуватимуться навколо постійно зростаючого глобального тренду внаслідок таких причин:

— дестабілізація глобального ринку зернових через інтенсивне використання біопалива, сировина для якого витісняє зернові і вбиває родючість ґрунтів;

— масштабні спекулятивні фінансові операції на ринку деривативів, пов'язані з продовольчими товарами;

— зміна клімату;

— загострення конфліктів у певних регіонах.

Острах, що масштабні спекулятивні операції підірвуть здатність глобального ринку ф'ючерсів на зернові згладжувати коливання цін і поставлять під удар уряди і населення країн, що залежать від імпорту продовольства, змусив ці країни бити на сполох і вимагати від лідерів міжнародних організацій вживати термінових заходів. У 2009 р. на світовому Саміті з продовольчої безпеки пролунали тривожні звернення до Світового банку, МВФ, ЮНКТАД і ФАО щодо небезпеки та неадекватності глобальної системи землеволодіння, землекористування та забезпечення людства продовольством.

Після певного зниження цін другий їх сплеск у 2010–2011 рр. підтвердив обґрунтованість цих побоювань.

ООН щорічно публікує доповідь про продовольчу кризу (Global Report on Food Crisis, GRFC) і динаміку Глобального індексу голоду (Global Hunger Index, GHI). Коли читаєш цей сухий аналітичний звіт, просто холоне кров, — за красивими графіками і діаграмами стоять мільйони людей, які вмирають від голоду в наш освічений вік високих технологій. Згідно з останніми доповідями GRFC і SOFI (State of Food Security and Nutrition in the World), після подолання Глобальним індексом голоду свого пікового значення у 2008 р. і подальшого невеликого зниження, з 2015 р. він знову почав зростати. Торік кількість людей, які щодня страждають від голоду, перевищила 821 млн, серед них — понад 51 млн дітей віком до п'яти років. Сьогодні ціна родючої землі, контролю над нею і над продовольством стала ціною життя і смерті.

Стало очевидним, що країни, які контролюватимуть родючі землі, стануть ключовими геополітичними гравцями, лідерами на світовому ринку продовольства у процесі подолання глобальної продовольчої кризи.

Поширення таких висновків і прогнозів радикально змінило земельну політику багатьох країн, запустило глобальну земельну лихоманку і викликало безпрецедентні та надзвичайно важливі для нас глобальні явища:

— острах урядів багатьох країн, де є дефіцит родючої землі, перед загрозою продовольчої кризи: вони усвідомили, що навіть наявність грошей не є гарантією продовольчої безпеки для їх населення. Єдиною твердою гарантією є наявність родючої землі і контроль над її використанням;

— розуміння глобальними інвесторами стратегічної вигідності вкладень у придбання родючої землі або контроль над цією землею, продовольством і водою;

— усвідомлення портфельними інвесторами колосального потенціалу майбутнього прибутку від масштабних спекуляцій із похідними інструментами, пов'язаними із родючою землею і продовольством;

— дивний факт, який полягає у тому, що гостра продовольча криза і проблема голоду часто спостерігаються навіть у тих бідних країнах, де є велика кількість родючої землі, але вона перебуває під контролем іноземних корпорацій або фондів інших держав. Ці інвесторивсю продовольчу продукцію відправляють на експорт за світовими цінами, а місцеві жителі через низькі доходи не в змозі купити те, що вони вирощують на "своїй" землі як наймані працівники (зокрема, це Судан, Мадагаскар і багато інших країн третього світу).

З 2007 р. уряди багатьох країн з великою кількістю фінансових ресурсів, але дефіцитом родючої землі визначили своїм пріоритетом забезпечення національної продовольчої безпеки. Для досягнення цієї мети їх державні фонди добробуту (Sovereign Wealth Funds) можуть оперувати сумами порядку сотень мільярдів доларів. Головний фокус їх уваги зосереджується на такому:

— освоєнні родючих земель у країнах третього світу для забезпечення свого населення продовольством і експорту продукції;

 радикальному підвищенні ролі урядів у забезпеченні себе безпечною системою землеволодіння та землекористування;

 збільшенні державних інвестицій в інфраструктуру продовольчого ринку та переробних галузей.

У цій ситуації надзвичайно загострився глобальний феномен, який у міжнародній аналітичній літературі називають land grabbing — захоплення родючих земель в інших країнах через використання легальних методів інвестування. Цьому явищу присвячено дослідження міжнародних незалежних think tanks Oxfam, Transnational Institute, GRAIN, Global Development and Environment Institute і багатьох інших організацій, публікації вчених і книжки авторитетних видавництв.

Сутність їх висновків полягає у тому, що поглинання або захоплення землі (land grabs) іноземними інвесторами або великими національними монополістами і концентрація приватної власності на землю — це одна з найбільших загроз для продовольчої безпеки країни-одержувача "інвестицій". За даними Land Matrix Partnership, c 2001 р. іноземними інвесторами було поглинуто понад 250 млн га родючої землі у країнах третього світу. Це площа, що в чотири рази перевищує територію всієї України.

Найчастіше основними гравцями у таких операціях є:

1) суверенні фонди добробуту багатших країн, які забезпечують собі довгостроковий доступ до родючої землі в третіх країнах на основі її тривалої оренди або купівлі (наприклад, Norwegian Sovereign Wealth Fund, розмір якого перевищує 1 трлн дол., або аналогічні інвестиційні фонди Китаю, див. статтю Андрія Паливоди "Китай, якому все мало" в цьому номері DT.UA);

2) власники виробництва біопалива, яким необхідний постійний доступ до сировини;

3) глобальні хедж-фонди й індивідуальні інвестори, які займаються спекулятивними операціями з землею або водними ресурсами на цій землі;

4) рідше — геополітичні гравці, які мають на меті поглинання країни або регіону;

5) місцеві олігархічні структури для подальшого перепродажу землі іноземним інвесторам або для концентрації земельної власності та отримання монопольного надприбутку.

Висновок однієї з доповідей Oxfam гідний того, щоб його дослівно процитувати: "Іноземні інвестори активно таргетують країни з корумпованими або некомпетентними урядами з метою швидкого та дешевого скуповування високоякісних сільськогосподарських земель. Аналіз показав, що між 2000-м і 2011 р. у 56 бідних країнах третього світу відбулися великі трансакції з поглинання сільськогосподарської землі, які призвели до виселення місцевого населення, зникнення фермерських господарств, погіршення якості землі і виникнення продовольчих криз. Корумповані або некомпетентні уряди стають зручними партнерами для вигідного бізнесу земельних інвесторів. Часто такі угоди готуються з допомогою інтенсивної пропаганди, в якій для місцевого населення їх називають земельною реформою та інвестиціями, які приведуть до економічного зростання і створення нових робочих місць".

Однак насправді відбуваються протилежні речі. Найбільш шокуючим, нехай і не зовсім типовим, є кейс Мадагаскару, який досліджено і опубліковано у міжнародній доповіді Land grabbing in Madagascar. Цей проект захоплення всієї родючої землі острова іноземними інвесторами Південної Кореї, Італії та інших країн реалізовувався через багаторічну і трагічну історію. Її початок називався земельною реформою і запровадженням ринку землі з анонсованою у 2005 р. видачею сертифікатів про власність на землю місцевим жителям. А в кінцевому результаті земля Мадагаскару і всі його величезні ресурси потрапили до рук іноземних інвесторів, а громадяни країни залишилися дешевою робочою силою, що існує за межею бідності. На сьогодні Глобальний індекс голоду населення Мадагаскару перебуває у найбільш катастрофічному інтервалі.

Висновки доповіді полягають у тому, що за відсутності необхідних потужних правових інституцій земельна реформа і відкриття ринку землі перетворюються на її захоплення і відчуження громадян країни від доступу до своєї власної землі. Багато міжнародних експертів називають такі земельні реформи новими технологіями неоколоніалізму.

 

Ви скажете, що Україна — не Африка і не Мадагаскар, тому тут це неможливо. Хотілося б погодитися. Але трагічна історія землі України, яка полита кров'ю мільйонів українців і бачила Голодомор, не дає нам права забути ціну втрати контролю над своєю землею та її плодами. Професор Єльського університету Тімоті Снайдер присвятив частину свого життя глибокому документальному дослідженню цієї трагедії в Україні, яке він назвав "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним". Думаю, кожному українському державному діячу треба прочитати його.

Обов'язок учених і аналітиків, що розуміють картину в цілому, — бути незалежними і попереджати про ризики. Численні міжнародні доповіді про land grabbing та його витончені, незрозумілі пересічним громадянам форми зі знайомими до болю словами "земельна реформа, ринок землі та інвестиції" не дають спокійно дихати: перед очима — дика для цивілізованого світу драма, яка сьогодні розгортається у багатьох бідних країнах, які відкрили ринки своєї землі і не прорахували цих ризиків.

Тим часом у такій успішній країні, як Ізраїль, з одним з найбільш технологічних у світі інноваційним аграрним сектором, уся сільськогосподарська земля повністю належить державі, яка надає її в оренду на 50 років невеликим господарствам — кібуцам та мошавам — з правом подовження, якщо виконуються державні критерії землекористування. Кібуци — це суспільні господарства, в яких засоби виробництва і прибуток є колективними, тоді як у мошавах кожна сім'я самостійно обробляє землю і отримує прибуток, а закупівля і реалізація продукції здійснюються у кооперації з іншими господарствами.

У Канаді більш як 90% землі перебуває у державній власності (Crown Land) і тільки близько 10% — у приватній. У тих країнах, де ринок землі успішно працює, його основою є сильні правові інституції, невеликі фермерські господарства, суворий державний контроль якості землекористування, недопущення концентрації та монополізації землі, розвинена фінансова система і доступність кредитування для дрібних фермерських господарств (найчастіше під заставу майбутнього врожаю або з використанням страхових інструментів). Зазвичай суворо дотримуються обмеження на площу землі; критерії того, хто може бути покупцем або орендарем. У багатьох країнах діє заборона на передачу землі у заставу банку, тому що посилює ризики потрапляння землі до випадкових ринкових контрагентів.

Тому, перш ніж знімати мораторій на продаж землі, необхідно створити саме ці базові передумови. І тоді, можливо, ми побачимо, що ключ до успіху — не форма власності на землю, а саме ці передумови. Необхідні спокійна, вдумлива загальнонаціональна дискусія і вибір оптимальної стратегії землеволодіння та землекористування.

Володимир Зеленський колись дуже зворушливо виконував пісню: "Держи меня, Родина, тем, что не продано, тем, что мне свято и что близко сроду мне. От моей слабости, жадности, глупости, Родина, просто меня удержи". Хочеться вірити в його щирість, у силу цих слів, у мудрість колективного розуму української нації та здоровий інстинкт її самозбереження.

Перш ніж нові органи влади розпочнуть земельну реформу, нам потрібна професіональна дискусія, результатом якої має стати потужна державна системна стратегія управління земельними ресурсами України та переходу до оптимальної моделі ринку землі з урахуванням усіх внутрішніх і глобальних ризиків. Наші аналітики й експерти готові допомогти, якщо влада готова їх слухати. Нам необхідне стратегічне бачення кінцевого результату реформи та розуміння, за рахунок чого ми хочемо збільшити зростання ВВП, що буде з жителями сіл, чи дійсно ми посприяємо інвестиціям або ж просто залатаємо бюджетні дірки. Ми маємо виконати кропітку роботу над нашим земельним кадастром, забезпечити правовий захист власникам паїв, відрегулювати питання землекористування, захистивши наші землі й екологію. Розробити системні заходи зі створення конкурентоспроможної продовольчої продукції з високою доданою вартістю та її просування на світових ринках. Лише така стратегія зробить Україну одним із лідерів на світовому продовольчому ринку і сильним геополітичним гравцем у сфері подолання глобальної продовольчої кризи.

Тетяна Унковська, 17 серпна, 2019, https://dt.ua/macrolevel/zemlya-globalna-lihomanka-320873_.html


***
Землю захоплять її нинішні орендарі
 
Ця стаття перебувала на сайті “Економічної правди” (”Українська правда”) лише декілька годин, після чого без пояснень її зняли. Сайт “Укррудпром” ледве встиг її передрукувати.
 
Вітчизняні олігархи радше перепродадуть землю західним інвесторам і покинуть Україну, ніж залишаться господарями.Власники паїв після їх продажу будуть або працювати за наймом або, отримавши на руки “шалені” кошти, придбають середні квартири у Києві і назавжди покинуть зубожілі регіони.
 
Рейдери розбушувалися
Всього орних земель в Україні — 31,5 мільйона га, або 53% від площі держави. При цьому, за даними Держінспекції з контролю та використання земель, близько 75% української ріллі вже перебуває у власності селян, переважно пенсіонерів. Разом з тим, за даними моніторингу Інституту соціології НАНУ, якщо у 1994 році негативно до інституту приватної власності на землю ставилося 26,8% українців, то у 2008 році — вже 52,1%, тобто удвічі більше. Очевидно, така невідповідність пов’язана з особливостями сприйняття селянами інституту приватної власності на землю — вони побоюються втратити свої паї після відміни мораторію на проведення операцій з купівлі-продажу ріллі.
Схоже, їхні перестороги небезпідставні. Як розповів президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України Іван Томич, в останні роки у державі триває активний перерозподіл земельного ринку. Торги, переконаний він, ведуться між багатими українцями, представленими у Верховній Раді, причому у різних політичних силах. “Всі вони міркують над одним-єдиним питанням: коли і як забрати у селян землю”, — говорить керівник асоціації.
Більше того, голова парламентського комітету з питань аграрної політики і земельних відносин Микола Присяжнюк стверджує, що ряд вітчизняних та іноземних фірм давно зарезервували гроші на придбання української землі. І зроблять це, як тільки з’явиться відповідний ринок. Саме тому, переконаний Томич, під загрозою опинилася власність 7,5 мільйона пайовиків, переважно пенсіонерів.
Небезпека нависла і над орендарями селянських наділів — фермерами, які все частіше потерпають від рейдерських атак з боку нових українських латифундистів. Так, на Дніпропетровщині рейдери напали на фермерське господарство Анатолія Гайворонського. В Криму було атаковане господарство Миколи Прищепова. В селищі Чутово Полтавської області зловмисники підпалили чотири трактори та виробничі приміщення у господарстві “Сиріус”, яким керує Олександр Мисник. І це далеко не повний перелік.
“Сьогодні близько трьох тисяч фермерів перебувають під колосальним психологічним тиском: їм погрожують, їх тероризують. Люди лягають спати й бояться, що у них завтра відберуть землю”, — розповідає Томич. І хоча це епізоди “докризової” епохи, сьогодні небезпека не зникла — відсутність коштів штовхатиме на шлях рейдерства багатьох, упевнений голова асоціації.
Тисяча доларів за гектар
Силове захоплення — не єдиний метод концентрації угідь. Відсутність в Україні повноцінного права приватної власності на землю найбільші гравці ринку компенсують шляхом укладення довгострокових договорів оренди.
За даними аналітичного звіту The Wealth Report 2009, укладеного британськими компаніями, в Україні на початку 2008 року договори оренди на 2-20 років продавалися за ціною до 1 тисячі доларів за гектар. Втім, світова фінансова криза дещо сплутала карти найбільшим власникам землі. Вони чекали її подальшого подорожчання, однак у 2009 році ціни обвалилася на 75% до 250 доларів за гектар. Тимчасом в інших країнах, за винятком Бразилії, земля суттєво не подешевшала. У Польщі гектар ріллі коштує 4 800 євро, у Румунії — 3 500 євро, у Росії — 800 доларів, у Бразилії — 200 доларів. Знецінення ріллі в Україні — тимчасове явище, переконані експерти. За оцінками інвестиційної компанії “Сократ”, середня ціна гектара землі після зняття мораторію становитиме 500-1000 доларів. Це означає, що боротьба за стратегічний ресурс триватиме, і нинішні орендарі мають всі шанси стати найбільшими землевласниками країни.
Якими ж є сьогодні законодавчі перспективи викупу сільськогосподарських земель орендарями? Після відміни мораторію питання купівлі-продажу будуть регламентуватись спеціальним законом. Користуючись необмеженим впливом у парламенті, великі землекористувачі, ймовірно, нададуть переважне право на придбання земель нинішнім орендарям, тобто собі. Інститут переважного права купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення передбачено статтею 130 Земельного кодексу України. Згідно з нею, переважне право на придбання угідь мають громадяни, які живуть на території відповідної місцевої ради, де здійснюється продаж ділянки, а також відповідні органи місцевого самоврядування. Про орендарів наразі — ані слова.
Втім, зараз у Верховній Раді України перебувають на розгляді три законопроекти про ринок земель — один урядовий та два депутатські. Урядовий, №2143, в цілому захищає права чинних землевласників-орендарів і передбачає їхнє переважене право на придбання орендованої ділянки. Так, у разі продажу наділу його власник зобов’язаний запропонувати його для придбання орендарю за оголошеною ціною, а в разі його відмови — власникам та орендарям суміжних земель.
Альтернативний законопроект, №2143-1, підготовлений групою депутатів, також відверто захищає право орендаря на першочергове придбання ділянки та передбачає детальну процедуру реалізації такого права. Законопроект №2143-2, запропонований депутатом Іваном Зайцем, обходить інтереси великих землевласників і віддає переважне право на придбання ділянок фермерам — якщо така земля перебуває у їхньому користуванні. Якщо ж фермер хоче викупити орендовану ним ділянку, яка перебуває у державній чи комунальній власності, її вартість не може перевищувати розмір нормативної грошової оцінки. Як правило, це значно дешевше від ринкової ціни.
В урядовому та “груповому депутатському” законопроектах ціна продажу наділів у випадку використання “переважного права на купівлю” не обмежується. Загалом великі утримувачі аграрних земель не можуть почуватися спокійно, бо зараз земля не у їхній власності, а орендується. А це збільшує ризики.
Деякі експерти прогнозують виникнення другої хвилі земельного рейдерства, адже багато договорів оренди було укладено з порушенням чинного законодавства. Підстави для такого розвитку подій є. У 2006 році Верховна рада прийняла зміни до Земельного кодексу, згідно з якими всі угоди з продажу земельних ділянок, в тому числі і за довіреністю, укладені під час мораторію, після його відміни будуть визнані недійсними. Це означає, що уже на початку січня 2010 року, коли завершується дія існуючої відстрочки, суди можуть бути завалені позовами. Колишні власники домагатимуться денонсації угод з продажу ділянок (прим.ред.: денонсація - скасування, скасування, розірвання договору або угоди).
Проте, чи стане 2009 рік останнім роком існування земельного мораторію, насправді невідомо. У депутатів уже давно склалася своєрідна традиція: у кінці грудня вони дружно продовжують його дію.
 
Країна втратить село
Дискусії щодо вільного продажу аграрних земель вже давно стали розмінною монетою українських депутатів. З-поміж двох важливих для себе сценаріїв — здобуття голосів виборців і приватизації підконтрольних земель — депутати досі вибирали перший. Тож у випадку проведення одночасних виборів президента і парламенту та отримання п’ятирічних гарантій перебування при владі рілля, ймовірно, таки надійде у продаж. Ціни, підкошені кризою, будуть низькими, а потенціал для зростання — значним.
Також не варто відкидати тиск західних інвесторів та урядів, які хотіли б контролювати головний посткризовий ресурс України — землю. Чимало економістів стверджують, що посткризова економіка при оцінці національних валют має шанси повернутися до золотого стандарту, тому роль землі в системі економічних відносин буде лише зростати.
 
Які це матиме наслідки для України? На жаль, не надто втішні.
Вітчизняні олігархи радше перепродадуть землю західним інвесторам і покинуть Україну, ніж залишаться господарями. Власники паїв після їх продажу будуть або працювати за наймом, або, отримавши на руки “шалені” кошти, придбають середні квартири у Києві і назавжди покинуть зубожілі регіони.
Держава ж втратить село як підґрунтя української ментальності, отримає ще більш урбанізований, некерований і голодний Київ (прим.ред.: так і вийшло!). Так, саме голодний. Аргентина теж свого часу пустила на власний ринок земель іноземних інвесторів. Незважаючи на рекордні врожаї, 2001 року вона опинилася на межі голоду, адже власники угідь збували всю продукцію за кордон — туди, де ціни були вищими. І справді: навіщо продавати кілограм м’яса на внутрішньому ринку за 17 песо, коли його можна реалізувати в Іспанії за 17 євро? Для довідки: євро дорівнює 3,5 песо.
 
У підсумку, внутрішні ціни в Аргентині піднялися до небувалих висот. У поєднані з високим рівнем безробіття та низькими зарплатами це призвело до голоду.
З економічної точки зору, земля, можливо, і має бути товаром. Втім, якість української еліти наштовхує на думку, що голодна Аргентина 2001 року здаватиметься раєм порівняно з Україною 2010 року.
 
20.05.2009 р., https://blogger.com.ua/2009/землю-захоплять-її-нинішні-орендарі/
 
 
***
Відео. Можлива "зворотна сторона медалі", якщо будуть продавати землю в Україні
 
Можливо для когось це чергова страшилка, а може і чийсь план дій https://www.youtube.com/watch?v=awuUZqLcn4E&feature=youtu.be



​***
Видео. ХТО ВЛАСНИК України? | продаж Землі ОПТОМ | Ринок землі РУЙНАЦІЯ України
 
Хто власник України? Право власності на землю. Продаж Землі України ОПТОМ. Ринок землі – Руйнація, Повна Ліквідація України. Продаж землі в Україні. Відкриття ринку землі в Україні.
Аналітика: Віктор Шишкін - суддя Конституційного суду України (у відставці). Тема: Земля – Національне Багатство України! Закон про відкриття ринку землі в Україні Експертний аналіз. 


 

***


ПОСЛАННЯ ВІД НАРОДУ УКРАЇНИ (Волевиявлення про заборону на продаж нашої Української землі!) З ПОСЛАННЯМ МІЖНАРОДНОМУ СПІВТОВАРИСТВУ
https://rp.bytdobru.info/statyi/9646-poslannya-v-d-narodu-ukra-ni-voleviyavlennya
 
(на рос.мові - https://rp.bytdobru.info/statyi/9645-poslanie-ot-naroda-ukrainyi-voleizyavlenie
на англ. мові - https://rp.bytdobru.info/statyi/9647-message-from-the-people-of )
 
Це Послання органам влади України з доповненнями, в тому числі з Посланням міжнародному співтовариству.
Запрошуємо бажаючих патріотів (людей, що люблять свою Вітчизну і народ), активістів, відповідальних людей і всіх людей доброї волі, кому не байдуже, що буде з нашим національним багатством - української землею, підтримати це Послання...
 

--- Подпишись на рассылки и газеты... --- --- Информационная политика газеты... ---

--- Приобрести экотовары "Быть добру"... ---

Поделиться в соц. сетях

Нравится



Разработка сайта http://devep.ru
Copyright 2006-2023 © Международная газета "Быть добру"
Информационная политика международной газеты «Быть добру» http://gazeta.bytdobru.info/o-gazete/#anchor163
Ответственность за содержание информации несёт её автор.