Государство или корпорация? (на рус. и укр. языках)

№ 12(108) [Непосредственная власть народа. Права человека, права народа]

– Что наша жизнь? Игра! - поёт Герман в опере Петра Ильича Чайковского «Пиковая дама», и он не ошибается. Действительно, вся наша жизнь - это игра. Но если мы не понимаем правил этой игры, мы раз за разом вместе будем проигрывать. Причём гарантированно проигрывать. Например, если кто-то попадает на «зону», ему желательно понимать «понятия», потому что иначе у него могут возникнуть определённые осложнения. Если кто-то попадает к племени туземцев, ему тоже желательно понимать их обычаи и традиции (то есть их право обычая), а иначе всё может случиться. Это неоднократно доводили люди, которые попадали к агрессивным социальным условиям и, мало того, что они выживали, они ещё и получали определённые блага.

Известно, что в советское время многих талантливых людей - учёных, учителей, литераторов, священников - было заслано в Сибирь из-за политических или религиозных убеждений. Некоторых из этих людей подсаживали к наиболее ожесточённым преступникам с целью морального и физического уничтожения. Но, на удивление, многие из них оставались невредимыми, и даже становился местным авторитетом.

Подобные истории неоднократно имели место и в племенах туземцев, куда попадали антропологи: всю команду могли съесть, а их оставляли в живых, и даже дарили им подарки. Отсюда выплывает одна очень простая истина: физическая сила - почти ничто, ум и сила духа - почти всё. А также ещё одна истина: если ты попал на игровое поле, желательно знать правила игры, а также её название. В ином случае выиграть невозможно.

Многие жалуются на то, что в Украине «тяжёлая жизнь», «коррупция», «не те люди у власти» и даже вообще «невозможно жить». Эти люди, вероятно, не понимают, где они находятся, что это за игровая площадка такая - Украина, в какие игры здесь играют и по каким правилам.

Украина - это территория, на которой, как уже можно было догадаться, действуют определённые «правила игры». Это Конституция Украины, которая имеет наивысшую юридическую силу (Часть вторая статьи 8 Конституции Украины.), а также законы Украины, которые принимаются на основе Конституции Украины и должны отвечать ей (Часть вторая статьи 8 Конституции Украины.).

Слова «имеет наивысшую юридическую силу» означают, что нормы Конституции Украины применяются непосредственно и независимо от того, приняты ли на их развитие соответствующие законы, или другие нормативно-правовые акты (Абзац второй пункта 2 мотивировочной части Решения Конституционного Суда Украины № 4-рп от 19 апреля 2001 года.). Иначе говоря, Конституция Украины (Основной Закон Украины) - это «Основные правила игры в Украине», которые применяются независимо от того, есть ли какой-то вспомогательные «правила» в виде законов Украины или других нормативно-правовых актов, таких как указы и распоряжения Президента, постановления Верховной Рады, Кабинета министров и любые другие подзаконные акты, которые не имеют силы закона и применяются к органам государственной власти, органов местного самоуправления, их должностных лиц с целью регулирования их деятельности на благо народа - единственного источника власти в Украине (Часть вторая статьи 5 Конституции Украины.).

Но что это за «игра», которая имеет «правила» в виде Конституции Украины и законов Украины?

Для ответа на этот вопрос необходимо понять, что такое государство.

Государство - такой себе аналог юридического лица или корпорации, в котором есть:

? учредители (люди, народ, который основал государство, руководствуясь правом на самоопределение) (Часть вторая статьи 1 Устава ООН.)

? акционеры (граждане государства, которые являются сособственниками земли и других природных ресурсов) (Часть первая статьи 13 Конституции Украины.)

? именные акции (паспорта граждан государства, которые подтверждают лицо предъявителя, его право участвовать в управлении государственными делами (Часть первая статьи 38 Конституции Украины.), право на землю и другие природные ресурсы);

? работники (государственные служащие);

? бюджет (государственный бюджет);

? директора (министры);

? совет директоров (кабинет министров, правительство);

? генеральный директор, который возглавляет совет директоров (Часть пятая статьи 114 Конституции Украины.);

? президент, который является председателем корпорации и выступает от её имени (президент государства). (Часть первая статьи 102 Конституции Украины.)

Таким образом, государство - это служебное юридически-политическое образование, подобное юридическому лицу и корпорации, заданием которого является защита и обеспечение социально-экономических, культурных и других потребностей людей - именно так, как это определено статьёй 3 Конституции Украины:

«Человек, его жизнь и здоровье, честь и достоинство, неприкосновенность и безопасность признаются в Украине наивысшей социальной ценностью.

Права и свободы человека и их гарантии определяют содержание и направленность деятельности государства.

Государство отвечает перед человеком за свою деятельность. Утверждение и обеспечение прав и свобод человека является главной обязанностью государства».

Следовательно, высшей социальной ценностью в Украине является человек, а также его жизнь и здоровье, честь и достоинство, неприкосновенность и безопасность, а главной обязанностью государства является утверждение и обеспечение прав и свобод человека. При этом государство в лице Президента Украины (Часть первая статьи 102 Конституции Украины.) отвечает перед человеком за свою деятельность так же, как корпорация в лице президента корпорации отвечает за свою. Кроме того, Президент Украины является гарантом государственного суверенитета, территориальной целостности Украины, соблюдения Конституции Украины, прав и свобод человека и гражданина (Часть вторая статьи 102 Конституции Украины.) и если возникают какие-то проблемы с государственным суверенитетом, территориальной целостностью Украины, соблюдением Конституции Украины или с реализацией прав и свобод человека и гражданина, Президент Украины несёт за это персональную ответственность. Вот, почему так нелегко быть Президентом: кто-то в Украине нарушил права человека, а Президент должен за это отвечать!

Но что такое «человек» и «права человека»? Что означают эти юридические понятия? К сожалению, в украинском законодательстве отсутствует чёткое определение этих понятий, а потому обратимся к брошюре №2 «Руководства ООН по правам коренных народов», где отмечено следующее (текст публикуется на официальном языке ООН - русский):

«Под правами человека обычно подразумеваются неотъемлемые права человеческой личности.

Концепция прав человека признает, что каждый человек имеет право пользоваться его или ее правами человека без какого-либо различия по признаку расы, цвета кожи, пола, языка, религии, политического или иного мнения, национального или социального происхождения, наличия собственности, сословного или иного положения. Права человека юридически гарантируются правовыми нормами в области прав человека, которые защищают отдельных лиц и группы людей от действий, ущемляющих основные свободы и достоинство человеческой личности. Эти нормы нашли отражение в договорах, обычном международном праве, сводах принципов и в других источниках правовых норм. Законы в области прав человека налагают на государства обязательство действовать определенным образом и запрещают государствам осуществлять определенные виды деятельности. Вместе с тем закон не устанавливает права человека. Права человека — это права, которые каждый человек имеет вследствие того, что он является человеческой личностью. Договора и другие источники права, как правило, служат для формальной защиты прав отдельных лиц и групп от действий или бездействия правительств, которые препятствуют осуществлению их прав человека».

К сожалению, «Руководство» было убрано из сайта ООН после того, как на него очень часто начали ссылаться с целью разъяснения понятия «права человека» официальным структурам (Сохранённая копия «Руководства» расположена по адресу http://gromady.narod.ru/rukovodstvo/).

Следовательно, в юридическом смысле «человек» - это правовой статус человеческой личности, биологического человека вида Homo sapiens роду Homo. В соответствии с вышеприведённой цитатой каждая человеческая личность (биологический человек или человек де-факто) признаётся человеком де-юре, то есть признаётся субъектом, который наделён всеми правами человека, перед которым отвечает всё государство, а утверждение и обеспечение прав и свобод этого субъекта является главной обязанностью государства.

Кроме «человека» существуют много других правовых статусов, таких, как мигрант, физическое лицо, гражданин и другие. Всё это - дополнительные правовые статусы, которые может иметь биологический человек.

Следовательно, каждый биологический человек является человеком в правовом смысле, а также может иметь другие статусы, такие как: водитель, отец, внутрикорпоративный цессионарий ("гастарбайтер") и другие.

Поскольку каждый человек имеет право на гражданство, гражданин - человек, который реализовал своё право на гражданство в том или другом государстве (Часть первая статьи 15 Общей декларации прав человека.).

Таким образом, гражданин Украины - человек, который приобрёл гражданство Украины в порядке, предусмотренном законами Украины и (или) международными договорами Украины.

Как уже было отмечено выше, граждане - это «акционеры» государства, которые имеют право участвовать в управлении государственными делами, право на землю и другие природные ресурсы, а также много других прав, закреплённых в Конституции Украины, декларациях и международных договорах Украины (Общая декларация прав человека, Международный пакт о гражданской и политических правах и другие.). Также, в соответствии с частью первой статьи 22 Конституции Украины права и свободы человека и гражданина, закреплённые Конституцией, не являются исчерпывающими. Это значит, что кроме перечисленных в Конституции Украины прав и свобод человека и гражданина существуют огромное количество других прав и свобод, которые не противоречат положением Конституции Украины, поскольку в соответствии с частью первой статьи 19 Конституции Украины никто не может быть принуждён делать то, что не предусмотрено законодательством и, соответственно, каждый может делать то, что не запрещено законодательством. Наглядно это можно проиллюстрировать следующим образом:

Логическая и юридическая эквивалентность

части первой статьи 19 Конституции Украины

никто - каждый

не может - может

быть принуждён - (быть свободным)

делать то, что - делать то, что

не предусмотрено - не запрещено

законодательством – законодательством

Табл. 1. Логическая эквивалентность

Люди, которые немного знакомые с основами модальной логики, сразу узнают логическую формулу, с помощью которой было «зашифровано», «скрыт» общеизвестный правовой принцип свободы «разрешено всё, что не запрещено законом» (Решение Конституционного Суда Украины от 26.06.2008 № 13-рп/2008.): ◊A = ¬?¬A.

Таким образом, правовой порядок в Украине основывается на принципах, в соответствии с которыми никто не может быть принуждён делать то, что не предусмотрено законодательством (Часть первая статьи 19 Конституции Украины.).

Органы государственной власти, органы местного самоуправления, их должностные лица обязаны действовать лишь на основе, в пределах полномочий и в способ, что предусмотрены Конституцией и законами Украины (примечание: подзаконные акты (постановления, приказы, указы, распоряжения, декреты, инструкции и тому подобное) не являются законами Украины и к законодательству не относятся).

Это, в свою очередь, значит, что каждый, кто находится на территории Украины, осуществляет свои права по принципу «разрешено всё, что не запрещено законом», а органы государственной власти, органы местного самоуправления, их должностные лица осуществляют свои полномочия по принципу «разрешено лишь то, что предусмотрено законом».

Следовательно, всем, кто находится на территории Украины, разрешено всё, что не запрещено законами Украины и Конституцией Украины (Основным Законом Украины), а органам государственной власти, органам местного самоуправления, их должностным лицам запрещено всё, что не разрешено (не предусмотрено, не определённо) законами Украины и Конституцией Украины.

Возвращаясь к гражданам как «акционерам» и соучредителям государства, следует заметить, что они, как единственный источник власти в государстве, осуществляют власть как непосредственно (прямая демократия), так и через органы государственной власти и органы местного самоуправления (Статья 5 Конституции Украины.).

Непосредственными формами демократии являются выборы, референдум и другие (Статья 69 Конституции Украины.). Именно к таким другим формам непосредственной демократии в совокупности с непосредственными формами местного самоуправления и суждено преодолеть коррупцию и вывести украинской народ на новый уровень сознания и жизни.

Подробную информацию по народовластию смотрите на сайтах http://gromady.org.ua, http://gromady.narod.ru, а также информационную справку по народовластию, договорным территориальным громадам (общинам) Украины http://bytdobru.info/statya/3199-informatsionnaya-spravka-territorialnye-obshchiny-gromady-ukrainy

Держава чи корпорація?

– Что наша жизнь? Игра! – співає Герман в опері Петра Ілліча Чайковського «Пікова дама», і він не помиляється. Дійсно, все наше життя – це гра. Але якщо ми не розуміємо правил цієї гри, ми раз за разом будемо програвати. Причому гарантовано програвати. Наприклад, якщо хтось потрапляє на «зону», йому бажано розуміти «поняття», бо інакше у нього можуть виникнути певні ускладнення. Якщо хтось потрапляє до племені туземців, йому теж бажано розуміти їхні звичаї та традиції (тобто їх звичаєве право), а інакше все може статися. Це неодноразово доводили люди, які потрапляли до агресивних соціальних умов і, мало того, що вони виживали, вони ще й отримували певні блага.

Відомо, що за радянських часів багатьох талановитих людей – вчених, вчителів, літераторів, священиків – було заслано до Сибіру через політичні або релігійні переконання. Деяких з цих людей підсаджували до найбільш запеклих злочинців з метою морального і фізичного знищення. Але, на здивування, багато хто з них залишався неушкодженим, і навіть ставав місцевим авторитетом.

Подібні історії неодноразово мали місце і в племенах туземців, куди потрапляли антропологи: усю команду могли з’їсти, а їх залишали в живих, і навіть дарували їм подарунки. Звідси випливає одна дуже проста істина: фізична сила – майже ніщо, розум і сила духу – майже усе. А також ще одна істина: якщо ти потрапив на ігрове поле, бажано знати правила гри, а також її назву. В інакшому випадку виграти неможливо.

Багато хто жалується на те, що в Україні «важке життя», «корупція», «не ті люди у влади» й навіть взагалі «неможливо жити». Ці люди, певно, не розуміють, де вони знаходяться, що це за ігрова площадка така – Україна, в які ігри тут грають та за якими правилами.

Україна – це територія, на якій, як вже можна було здогадатися, діють певні «правила гри». Це Конституція України, яка має найвищу юридичну силу (Частина друга статті 8 Конституції України.), а також закони України, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (Частина друга статті 8 Конституції України.).

Слова «має найвищу юридичну силу» означають, що норми Конституції України застосовуються безпосередньо і незалежно від того, чи прийнято на їх розвиток відповідні закони, або інші нормативно-правові акти (Абзац другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 4-рп від 19 квітня 2001 року.). Інакше кажучи, Конституція України (Основний Закон України) – це «Основні правила гри в Україні», які застосовуються незалежно від того, чи є якійсь допоміжні «правила» у вигляді законів України або інших нормативно-правових актів, таких як укази та розпорядження Президента, постанови Верховної Ради, Кабінету міністрів та будь-які інші підзаконні акти, які не мають сили закону та застосовуються до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб з метою регулювання їхньої діяльності на благо народу – єдиного джерела влади в Україні (Частина друга статті 5 Конституції України.).

Але що це за «гра», яка має «правила» у вигляді Конституції України і законів України?

Для відповіді на це запитання необхідно зрозуміти, що таке держава.

Держава – такий собі аналог юридичної особи чи корпорації, в якій є:

? засновники (люди, народ, який заснував державу, керуючись правом на самовизначення) (Частина друга статті 1 Статуту ООН.);

? акціонери (громадяни держави, які є співвласниками землі та інших природних ресурсів) (Частина перша статті 13 Конституції України.);

? іменні акції (паспорти громадян держави, які підтверджують особу пред’явника, його право брати участь в управлінні державними справами (Частина перша статті 38 Конституції України.), право на землю та інші природні ресурси);

? працівники (державні службовці);

? бюджет (державний бюджет);

? директори (міністри);

? рада директорів (кабінет міністрів, уряд);

? генеральний директор, який очолює раду директорів (прем’єр-міністр) (Частина п’ята статті 114 Конституції України.);

? президент, який є головою корпорації та виступає від її імені (президент держави). (Частина перша статті 102 Конституції України.)

Таким чином, держава – цеслужбове юридично-політичне утворення, подібне до юридичної особи і корпорації, завданням якого є захист і забезпечення соціально-економічних, культурних та інших потреб людей – саме так, як це визначено статтею 3 Конституції України:

«Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».

Отже, вищою соціальною цінністю в Україні є людина, а також її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека, а головним обов’язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. При цьому держава в особі Президента України (Частина перша статті 102 Конституції України.) відповідає перед людиною за свою діяльність так само, як корпорація в особі президента корпорації відповідає за свою. Окрім того, Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (Частина друга статті 102 Конституції України.) і якщо виникають якісь проблеми з державним суверенітетом, територіальною цілісністю України, додержанням Конституції України або з реалізацією прав і свобод людини і громадянина, Президент України несе за це персональну відповідальність. Ось, чому так нелегко бути Президентом: хтось в Україні порушив права людини, а Президент має за це відповідати!

Але що таке «людина» і «права людини»? Що означають ці юридичні поняття? Нажаль, в українському законодавстві відсутнє чітке визначення цих понять, а тому звернемося до брошури №2 «Руководства ООН по правам коренных народов», де зазначено наступне (текст публікується на офіціальній мові ООН – російський):

«Под правами человека обычно подразумеваются неотъемлемые права человеческой личности.

Нажаль, «Руководство» було прибрано з сайту ООН після того, як на нього дуже часто почали посилатися з метою роз’яснення поняття «права людини» офіційним структурам (Збережена копія «Руководства» розташована за адресою http://gromady.narod.ru/rukovodstvo/).

Отже, в юридичному сенсі «людина» – це правовий статус людської особистості, біологічної людини виду Homo sapiens роду Homo. Відповідно до вищенаведеної цитати кожна людська особистість (біологічна людина або людина де-факто) визнається людиною де-юре, тобто визнається суб’єктом, який наділений всіма правами людини, перед яким відповідає уся держава, а затвердження і забезпечення прав і свобод цього суб’єкту є головним обов’язком держави.

Окрім «людини» існують багато інших правових статусів, таких, як мігрант, фізична особа, громадянин та інші. Все це – додаткові правові статуси, які може мати біологічна людина.

Отже, кожна біологічна людина є людиною у правовому сенсі, а також може мати інші статуси, такі як: водій, батько, внутрішньокорпоративний цесіонарій (“гастарбайтер”) та інші.

Оскільки кожна людина має право на громадянство, громадянин – людина, яка реалізувала своє право на громадянство в тій чи іншій державі (Частина перша статті 15 Загальної декларації прав людини.).

Таким чином, громадянин України – людина, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та (або) міжнародними договорами України.

Як вже було зазначено вище, громадяни – це «акціонери» держави, які мають право брати участь в управлінні державними справами, право на землю та інші природні ресурси, а також багато інших прав, закріплених у Конституції України, деклараціях та міжнародних договорах України (Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та інші.). Також, відповідно до частини першої статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпними. Це означає, що окрім перелічених у Конституції України прав і свобод людини і громадянина існують безліч інших прав і свобод, які не суперечать положенням Конституції України, оскільки відповідно до частини першої статті 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством і, відповідно, кожен може робити те, що не заборонено законодавством. Наочно це можна проілюструвати наступним чином:

Логічна і юридична еквівалентність

частини першої статті 19 Конституції України

ніхто - кожен

не може - може

бути примушений - (бути вільний)

робити те, що - робити те, що

не передбачено - не заборонено
законодавством - законодавством

Табл. 1. Логічна еквівалентність

Люди, які трохи знайомі з основами модальної логіки, одразу впізнають логічну формулу, за допомогою якої було «зашифровано», «утаємничено» загальновідомий правовий принцип свободи «дозволено все, що не заборонено законом» (Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2008 № 13-рп/2008.): ◊A = ¬?¬A.

Таким чином, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (Частина перша статті 19 Конституції України.).

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (примітка: підзаконні акти (постанови, накази, укази, розпорядження, декрети, інструкції тощо) не є законами України і до законодавства не відносяться).

Це, в свою чергу, означає, що кожен, хто розташований на території України, здійснює свої права за принципом «дозволене все, що не заборонено законом», а органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи здійснюють свої повноваження за принципом «дозволене лише те, що передбачено законом».

Отже, всім, хто перебуває на території України, дозволено все, що не заборонено законами України і Конституцією України (Основним Законом України), а органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам заборонено все, що не дозволено (не передбачено, не визначено) законами України і Конституцією України.

Вертаючись до громадян як «акціонерів» і співзасновників держави, слід зауважити, що вони, як єдине джерело влади в державі, здійснюють владу як безпосередньо (пряма демократія), так і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (представницька демократія) (Стаття 5 Конституції України.).

Безпосередніми формами демократії є вибори, референдум та інші (Стаття 69 Конституції України.). Саме таким іншим формам безпосередньої демократії в сукупності з безпосередніми формами місцевого самоврядування і суджено подолати корупцію та вивести українській народ на новий рівень свідомості і життя.

Поделиться в соц. сетях

--- Подпишись на рассылку "Быть добру"... --- --- Информационная политика портала... ---

--- Приобрести экотовары "Быть добру"... ---